11 класс

Контрольная работа

Родной язык 25.05,26.05,27.05

11-А, 11-Б приносит работы в пятницу с 10.00 до 12.00, 11-В - с 15.00-17.00.

1. Работаем на двойных листочках в линию.

2. Подписываем титульный лист. На 10-й строке сверху   и посередине

Контрольная работа

(тест)

по родному языку

обучающегося (обучающейся) 11-А,Б,В класса 

МБОУ "Школа № 125

г. Донецка"

Фамилия, имя в родительном падеже

3. Открываем двойной листочек. На верхней строке посередине пишем дату 

Двадцать пятое (шестое, седьмое) мая

Тест

(Пишем номер вопроса и номер ответа)

1. 1Ударение поставлено правильно во всех словах ряда:

А) па'ртер, немота';

Б) изба'лованный, кла'ла ( на пол );

В) сосредото'чение, обеспе'чение;

Г) ра'кушка, диало'г;

Д) ана'том, хода'тайство.

2. 2Согласный перед Е произносится твердо во всех словах ряда:

А) кафе, кашне;

Б) тент, интервал;

В) одеколон, деспот;

Г) декольте, галантерея;

Д) кодекс, компьютер.

3. 3Лексическое значение указано неверно в примере:

А) плутократия – политический строй, в котором государственная власть принадлежит кучке ловких и хитрых обманщиков;

Б) цинизм – наглое, бесстыдное поведение и отношение к чему-либо, проникнутое пренебрежением к нормам общественной морали, нравственности;

В) панегирик – церковная служба по умершему;

Г) поприще – полное пренебрежение к чему-либо, нарушение чего-либо;

Д) подсадная утка – ложный, сенсационный слух.

4. 4Слово или фразеологизм употреблены в несвойственных им значениях в предложении.

А) Он установил столько мировых рекордов, что их помнят только отъявленные любители спортивной статистики.

Б) Можно было привести армады цифр, характеризующих экономику страны.

В) На лестничную площадку он выскочил в чем мать родила – в трусах и в майке.

Г) После этого он, говорят, был отвезен в больницу, где отдал Богу душу без покаяния.

Д) Изящная система Коперника была встречена как неосновательная гипотеза; толпа пигмеев хотела низринуть это здание, которым человек будет гордиться во все века.

5. 5Нормы сочетаемости слов нарушены в словосочетании:

А) превосходство перед ним;

Б) оплатить за проезд;

В) прижиться в коллективе;

Г) усилить внимание проблеме;

Д) рассердиться злой шутке.

6. 6Речевые ошибки допущены в предложении.

А) Такого плохого результата на соревнованиях мы никогда раньше не добивались.

Б) Все эти мероприятия рассчитаны на благо природе.

В) Однажды, выезжая из стадиона, нашу машину остановили.

Г) Жизнь все расставит по своим местам.

Д) Ваша рецензия нам не понравилась, тем не менее мы не можем ее напечатать.

7. 7Речевые ошибки допущены в предложении.

А) Образ Половцева оглянулся по сторонам и прикрыл голову башлыком.

Б) На двери клуба висел огромный замок, и несколько человек пытались попасть в него.

В) Все свои творческие дарования  поэт отдавал людям.

Г) Сергей Эфрон, вернувшись на Родину, был арестован и убит.

      Д) Чабан добился увеличения поголовья овец.

8.  Выберите правильный ответ.

1. 
   а) пара сапогов — б) пара сапог
   
2. 
   а) более лучше — б) более хороший
   
3. 
   а) двоих мальчиков — б) двоих учениц
   
4. 
   а) все директоры — б) все директора
   
5. 
   а) ляжь на диван — б) положи
   
6. 
   а) их решение — б) ихнего ума дело
   
7. 
   а) красивее всех — б) самый умнейший
   
8. 
   а) около трехсот — б) к пятьсот прибавить три
   
9. 
   а) полутора миллионов — б) все сорок один жителей

9. Укажите пример с ошибкой в образовании формы слова.

1. 
   несколько ножниц
   
2. 
   умелые повара
   
3. 
   двое девушек
   
4. 
   в полутора часах

10. В каком слове ударение на третьем слоге?

1. 
   договор
   
2. 
   красивейший
   
3. 
   языковые (явления)
   
4. 
   Христианин

24.05.22

larisahoryakova@gmail.com  (для тех, кто в РФ)

1. Работаем на двойных листочках в линию.

2. Подписываем титульный лист. На 10-й строке сверху   и посередине

Контрольная работа

(тест)

по русскому языку

обучающегося (обучающейся) 11-В класса 

МБОУ "Школа № 125

г. Донецка"

Фамилия, имя в родительном падеже

3. Открываем двойной листочек. На верхней строке посередине пишем дату 

Двадцать четвёртое мая

Тест

(Пишем номер вопроса и номер ответа)

1. 1.Буква Е пишется в слове:

А) зал…зать на крышу;

б) отч…тать лентяя;

В) пр…миальный;

Г) померанц…вые цветы;

Д) агр…культура.

2. 2.Буква О пишется в слове:

А) погл…щать;

Б) пр…винция;

В) перер…стание;

Г) неук…снительный;

Д) компон…вать.

3. 3.Буква О пишется во всех словах ряда:

А) разм…кать в воде, опл…шать;

Б) девч…нка, ш…колад;

В) м…ралист, властв…вать;

Г) м…линовый, спл…чение;

Д) зак…пченный, облюб…вать.

4. 4.Буква И пишется во всех словах ряда:

А) небез…звестный, с…знова;

Б) ц…тата, обл…цевать;

В) на ц…почках; натяг…вать;

Г) сверх…нтуиция, о человеколюби…;

Д) пр…творить в жизнь, пр…храмывать.

5. 5.Буква И пишется во всех словах ряда:

А) зал…зать раны, напр…жение;

Б) пр…лечь, пр…творить дверь;

В) овца бле…т, овца бле…ла;

Г) о семен…, о сатир…;

Д) осяза…мый, возглав…вший.

6. 6.Глухая согласная пропущена во всех словах ряда:

А) ре…кий случай, у…кое платье;

Б) автола…ка, перебе…чик;

В) ни…падать, во…требовать;

Г) …дравомыслящий, по…таять;

Д) во…делать, …борочный цех.

7. 7.Согласная пропущена во всех словах ряда:

А) високос…ный год, наше…ствие;

Б) влас…ность, кор…еспондент;

В) без…аботный, без…аварийный;

Г) вентил…ировать, тер…аса;

Д) кавказ…кий, индус…кий.

8. 8.НН пишется в одном из слов ряда:

А) журавли…ый клин, нага…ый;

Б) конопля…ик, обществе…ик;

В) тка…ый узор, экскурсио…ый;

Г) нестриже…ый, он постриже…;

Д) златотка…ый, асфальтирова…ый;

 9   НЕ пишется раздельно со всеми словами в ряду:

А) ( не ) густые, но жесткие усы; ( не ) утихающий, а усиливающийся ветер;

Б) этого мне только ( не ) доставало; он держался очень ( не ) зависимо;

В) ( не ) зачем оправдываться;  ( не ) кого винить;

Г) на здоровье ( не ) жалуюсь;

Д) ( не ) о чем спорить; ( не ) испытывая боли.

9. 10.Буква Е пишется на месте пропусков во всех словах ряда:

А) он н… то вывихнул, н… то растянул ногу;

Б) в Крыму я был н… раз; над морем н… дымка;

В) сколько раз н… заходил к нему, он всегда занят; н…когда не заставал его дома;

Г) все это было н… только обидно, но и просто н…справедливо;

Д) профессор всегда спрашивал н… по билетам; как тут н… горевать.

10. 11.Через дефис пишутся все слова ряда:

А) био…физика, жюль…верновский;

Б) пол…аршина, поесть на…скоро;

В) в…след поезду, в…конце….концов;

Г) грамм…молекула, биолого…физический;

Д) в…конец устать, давным…давно.

11. 12.Раздельно пишется слово в примере:

А) ( За ) чем пойдешь, то и найдешь.

Б) ( За ) чем же так неблагосклонно хлопочем, судим обо всем.

В) У крутой горки, ( то ) есть у стенки овражка, росли вязы.

Г) Это какие ( то ) необыкновенные цветы.

Д) Не смотри туда, так ( как ) голова может закружиться.

12. 13.Ь пишется в одном из слов ряда:

А) беспеч…но, вещ…;

Б) плащ…, тягуч…;

В) ш…ют, почтал…он;

Г) л…стец, спряч…те;

Д) суб…ект, транс…океанский.

13. 14.Орфографическая ошибка допущена в слове, состоящем из приставки, корня, суффикса и окончания.

А) Алексея радовала сильно накатаная дорога.

Б) Стояла свежая, безлуная звездная ночь.

В) Опытный врач, он знал подлинную цену здоровью.

Г) Сильный и не глупый, он был удачлив во всем.

Д) Иван почувствовал, что обессилел.

14. 15.Орфографическая ошибка допущена в предложении.

А) Алексей, как не привязан был к милой своей Акулине, все помнил расстояние, существующее между ним и бедной крестьянкою.

Б) Мы не видим, как воспитывался он смолоду, но ясно, что он рос под влиянием, тоже неблагоприятным для здорового развития.

В) Он говорил с негодованием, что не понимает, как в нынешний просвещеный век могут распространяться такие нелепые выдумки.

Г) По мере припоминанья сон этот представился в его воображение так тягостно жив, что он стал сомневаться, был ли это сон или что-то другое.

Д) Если- б слуга не догадался почти насильно снять с него шинель, то в ней вошол -бы в зал.

 АНАЛИЗ ТЕКСТА (диалог двух лиц - А и В)

1. 1.Приведенный ниже текст принадлежит к следующему стилю речи: а) разговорному; б) ху

дожественному; в) публицистическому; г) деловому; д) научному.

        А. Вернулась после войны, вышла замуж, сын у меня, уже 27 лет.

        В. О-о, уже большой совсем.

        А. Большой, кончил медицинский, счас … работал он на периферии в очень тяжелых условиях. Он бывал там и хирург был, он и терапевт, он и все что угодно, от и до, работал. Три года отработал, счас вот уже два месяца вернулся, вернулся. Вернулся, счас работает э-э

хирургом, ординатуру перешел в ординатуру хирургии, так-то он терапевт, но счас в хирургию перешел. В ординатуру. Вот он хочет хирургом быть.

        В. Интересный парень-то?

        А. Он полный, но метр восемьдесят восемь.

        В. А-а.

        А. Пятьдесят шесть костюм носит, высокий в общем в…врач…

        В. Интересный, на вас похож?

        А. Копия меня.

        В. Да?

        А. Во всех отношениях.

        В. Правда?

        А. Профиль папаша, а прямо похож на меня, очень. Ну, характеры у нас сходные. И притом очень упрямый…

2. 2.Какой вид речи представлен в данном тексте: а) монолог; б) диалог; в) полилог?
3. 3.Какие темы затронуты в данном тексте: а) политика; б) экономика; в) профессия; г) культура; д) особенности характера?
4. 4Определите характерные черты данного текста: а) четкость построения; б) частые повторы; в) монотематичность; г) политематичность; д) законченность.
5. 5В приведенном тексте можно обнаружить следующие типы слов: а) просторечные; б) диалектные; в) фразеологизмы; г) термины и профессиональные слова; д) неологизмы.
6. 6Какое слово является лишним в данном ряду: хирургия, ординатура, терапевт, профиль,

папаша?

7. 7.Какое слово является синонимом к слову из текста ИНТЕРЕСНЫЙ: а) умный; б) занимательный; в) привлекательный; г) красивый; д) любопытный?
8. 8В каком значении употреблено в данном тексте слово ПРОФИЛЬ? Значения приводятся по « Толковому словарю» С. И. Ожегова.

1. Вид сбоку.
2. Сечение, разрез чего-нибудь.
3. Совокупность специфических черт.

7. 9Какой форме речи соответствует данный текст: а) письменной; б) устной?
8. 10К какой части речи относятся слова из текста -  О-О, А-А, Э-Э: а) наречие; б) междометие; в) частица; г) глагол?
9. 11Совпадает ли количество букв и звуков в слове из текста ПЯТЬДЕСЯТ?
10. 12Как называется словарь, в котором отражены особенности произношения и ударения слов?

Комментарий к открытым тематическим направлениям итогового сочинения 2021/2022 учебный год

1. Человек путешествующий: дорога в жизни человека

Тематическое направление нацеливает выпускника на размышление о дороге: реальной, воображаемой, книжной.

Выпускник сможет написать о личном опыте путешествий и путевых впечатлениях других людей, дорожных приключениях литературных героев, фантазийных перемещениях во времени и в пространстве, о теме дороги в произведениях искусства. Не исключено понимание дороги как пути научных исследований и творческих поисков. Дорога может быть осмыслена не только в конкретном, но и в символическом значении. Темы сочинений позволят рассуждать о том, как человек на жизненном пути обретает практический и духовный опыт, меняется, лучше понимает самого себя и других людей.

Обращение к художественной, философской, психологической, краеведческой, научной литературе, мемуарам, дневникам, травелогам и публицистике, позволит рассмотреть путешествие как важное средство познания действительности и внутреннего мира человека.



2. Цивилизация и технологии — спасение, вызов или трагедия?

Тематическое направление заостряет внимание выпускника на достижениях и рисках цивилизации, надеждах и страхах, связанных с ее плодами.

Темы сочинений будут способствовать раздумьям выпускника о собственном опыте столкновения с технологическими новшествами и экологическими проблемами, дадут импульс к рассуждению о влиянии научно-технического прогресса на человека и окружающий его мир. Все эти проблемы стали особенно актуальны на фоне вызовов пандемии 2020−2021 гг. Темы позволят задуматься о диалектике «плюсов» и «минусов» цивилизационного процесса, о благих и трагических последствиях развития технологий, о способах достижения равновесия между материально-техническими завоеваниями и духовными ценностями человечества.

Примеры из философской, научной, публицистической, критической и мемуарной литературы покажут, как мыслители, деятели науки и искусства понимают технологический прогресс, в чем видят его пользу и вред. Оправданно также обращение к художественным произведениям, в которых присутствует мотив научных открытий, в том числе к жанрам научной фантастики, утопии и антиутопии.


3. Преступление и наказание — вечная тема.

Тематическое направление предлагает осмыслить «преступление» и «наказание» как социальные и нравственные явления, соотнести их с понятиями закона, совести, стыда, ответственности, раскаяния.

Темы сочинений позволят анализировать и оценивать поступки человека с правовой и этической точек зрения. В рассуждениях можно касаться таких проблем, как ответственность за сделанный выбор, последствия преступления для окружающих и самого преступника, возмездие и муки совести и др.

Многообразны литературные источники, рассматривающие вечную тему с научной точки зрения (юридической, психологической, социальной, философской). Богата названной проблематикой публицистическая, мемуарная и, конечно, художественная литература, в которой особое место занимает роман «Преступление и наказание» Ф. М. Достоевского, 200-летний юбилей со дня рождения которого все человечество будет отмечать в конце 2021 г.


4. Книга (музыка, спектакль, фильм) — про меня.

Тематическое направление позволяет высказаться о произведении различных видов искусства (литература, музыка, театр или кино, в том числе мультипликационное или документальное), которое является личностно важным для автора сочинения.

В сочинении раскроются читательские (зрительские, музыкальные) предпочтения, выпускник даст собственные интерпретации значимого для него произведения. Мотивировка выбора произведения может быть разной: сильное эстетическое впечатление, совпадение изображенных событий с жизненным опытом выпускника, актуальность проблематики, близость психологических и мировоззренческих установок автора и выпускника.

Высказываясь о произведении искусства с опорой на собственный опыт осмысления жизни, участник может привлечь при аргументации примеры из художественных текстов (включая сценарии), мемуаров, дневников, публицистики, а также из искусствоведческих трудов критиков и ученых.


5. Кому на Руси жить хорошо? — вопрос гражданина.

Тематическое направление сформулировано с отсылкой к известной поэме Н. А. Некрасова, 200-летие со дня рождения которого отмечается в конце 2021 г. Поставленный вопрос дает возможность рассуждать о самом понятии «гражданин», об общественной справедливости и личной ответственности гражданина, о счастье и долге, о причинах социальных пороков и способах их устранения, о необходимости помогать тем, у кого возникли жизненные проблемы, о путях совершенствования общественного и государственного устройства.

Темы сочинений, ориентированные на широкий круг социально-философских вопросов, позволят соотнести историю и современность, опереться на читательский кругозор и опыт социально-значимой деятельности выпускника.

При раскрытии тем этого направления можно привлечь для аргументации примеры из художественной, исторической, психологической, философской литературы и публицистики, обозначая при их интерпретации свою гражданскую и нравственную позицию.

Русский язык (11-В)

Работа над ошибками, самоконтроль (12.11)

Внимательно проверяем каждую запись!Материал запоминаем:

1. По словарной работе (ударения выучить!) и заданию по паронимам замечаний нет.

2.1. Укажите пример с ошибкой в образовании формы слова.

1) любимые профессора

2) ярче солнца

3) более пятьсот миллионов (более пятисот)

4) кратчайший путь

2. Укажите пример, в котором нормы формообразования не нарушены

1) к трёмстам сорока четырём избирателям

2)едьте поездом  (поезжайте)

3) ихними детьми (их)

4) пятидесятью тремя метрами (пятьюдесятью)

Грамматические ошибки

Предложения

А) нарушение в построении предложений с однородными членами Б)Нарушение в построении предложения с причастным оборотом. В) Нарушение в построении предложения с несогласованным приложением. Г) нарушение связи между подлежащим и сказуемым Д) Нарушение видовременной соотнесённости глагольных форм в предложении.

1) Одно из чудес на Курильской гряде , привлекающих   туристов   со всего света, связано с гейзерами и вулканами. 2) Те, кто бывал в Кижах, видел, как вдоль всего острова тянется   каменная   гряда, точно хребет гигантского животного. 3) А. С. Пушкин    подвергает Онегина самому сложному испытанию - «испытанию любовью» - и этим раскрыл истинную сущность своего героя. 4) Я люблю музыку и кататься на коньках. 5) В оде А.С. Пушкина «Вольности» поднимается тема свободы.

А	Б	В	Г	Д
4	1	5	2	3

Работа с текстом (обратить внимание на формулировку ответа):

Задания.

1.Сформулируйте проблему текста, которую ставит автор.

2.Определите позицию автора текста.

3.Выскажите свою точку зрения по поставленной проблеме, аргументируйте ее.

Почему любовь к Родине, к малой Родине остается у человека навсегда, независимо от того, где он находится? Какое чувство испытывает человек, оказавшись вдалеке от Родины? Над такими вопросами задумываешься после прочтения текста К. Бальмонта. Автор приглашает читателей к размышлению над проблемой тоски по Родине. 

Автор с ностальгией вспоминает как «шуршат камыши», сделавшие его тем поэтом, которым он стал, как «поют соловьи» в родных местах. «Я полон беспредельной любви ... к моей матери, которая называется Россия», - пишет он. Действительно, Родина как мать, одна и на всю жизнь. Другой такой Родины никогда не будет. «Россия всегда есть Россия». 

Хочется сказать, что авторская позиция ясна и понятна. «... нет дня, когда бы я не тосковал о России, нет часа, когда бы я не порывался вернуться», - утверждает К. Бальмонт. Мы понимаем, что для автора Родина - это место, где прошло его детство и юность, где сформировалась его личность, и воспоминания о ней останутся на всю жизнь. 

С автором нельзя не согласиться. Я тоже считаю, что любовь к Родине живет в сердце человека всегда. Воспоминания о родной земле связаны у нас с первыми радостями жизни, с еще не осознанной благодарностью за нее. 

Аргументом в доказательство моей позиции может послужить пример из произведения А. Никитина «Хождение за три моря». Никитин рассказывает о том, что отважный русский путешественник побывал во многих странах, видел удивительную красоту Юго-Восточной Азии, но постоянно жил только воспоминаниями о Родине, «Русской земле», очень тосковал о ней. 

В сборниках рассказов Н. Тэффи «Русь» и «Городок» воссоздана горестная жизнь эмигрантов-соотечественников, лишенных родины. Тоска по оставленной России заставляет их называть свое существование «жизнью над бездной». 

Невольно вспоминается стихотворение И. А. Бунина «У птицы есть гнездо, у зверя есть нора.». Строки поэта, находившегося в иммиграции, пронизаны болью, тоской по Родине. 

В заключение хотелось бы сказать, что данный текст представляет интерес для читателей. Он заставляет нас задуматься над тем, что ощущение Родины - важнейшее чувство для каждого человека.

11.11.21

Внимательно изучить материал, который мы прорабатываем 9 ноября (это классная работа) урока и 11 ноября (это домашняя работа).Соответственно отправляем классную работу 9 ноября до 20.00, домашнюю работу - 11 ноября до 20.00.

красивее	камбала
коклюш	обеспечение
вероисповедание	ворожея
торты	жалюзи
плесневеть	начался
ходатайство	звонишь
премировать	зубчатый
генезис	брала
исчерпать	балованный
доверху	издревле
каталог	мастерски
банты	шарфы
углубленный	облегчить

4. Упражнение 1

Определить значение слов; ГУМАНИСТИЧЕСКИЙ, ГУМАНИТАРНЫЙ, ГУМАННЫЙ.

Паронимы - слова, схожие по звучанию, близкие по произношению,  но имеющие разное значение (определение записать).

Необходимо соотнести данные слова с предложенными лексическими значениями:

• *относящийся к общественным наукам, изучающим человека и его культуру - это...;
• *проникнутый любовью к человеку, уважением к человеческой личности -это...;
• *относящийся к гуманизму как к мировоззрению, свойственный гуманизму- это.... .

Упражнение 2

1. Укажите пример с ошибкой в образовании формы слова, запишите правильный вариант:

1) любимые профессора

2) ярче солнца

3) более пятьсот миллионов 

4) кратчайший путь

2. Укажите пример, в котором нормы формообразования не нарушены; ошибки необходимо исправить:

1) к трёмстам сорока четырём избирателям

2)едьте поездом  

3) ихними детьми 

4) пятидесятью тремя метрами 

Грамматические ошибки

Предложения

А) нарушение в построении предложений с однородными членами Б)Нарушение в построении предложения с причастным оборотом. В) Нарушение в построении предложения с несогласованным приложением. Г) нарушение связи между подлежащим и сказуемым Д) Нарушение видовременной соотнесённости глагольных форм в предложении.

1) Одно из чудес на Курильской гряде , привлекающих   туристов   со всего света, связано с гейзерами и вулканами. 2) Те, кто бывал в Кижах, видел, как вдоль всего острова тянется   каменная   гряда, точно хребет гигантского животного. 3) А. С. Пушкин    подвергает Онегина самому сложному испытанию - «испытанию любовью» - и этим раскрыл истинную сущность своего героя. 4) Я люблю музыку и кататься на коньках. 5) В оде А.С. Пушкина «Вольности» поднимается тема свободы.

Упражнение 2

Прочитать текст:

Я полон беспредельной любви к миру и к моей матери, которая называется Россия.

Там, в родных местах, так же, как и в моем детстве и юности, цветут купавы в болотных затонах и шуршат камыши, сделавшие меня своим шелестом, своими вещими шепотами тем поэтом, которым я стал, которым я был, которым я буду, которым я умру. Там, в родных моих лесах, слышно ауканье, которое я люблю больше, чем блестящую музыку мировых гениев, поют соловьи, над полями возносятся, рассыпая ожерелья солнечных песен, жаворонки.  Там везде говорят по-русски, это язык моего отца и моей матери, это язык моего детства, почти всех мгновений моей жизни, которые вошли в мое прошлое как основа моей личности.

(К. Бальмонт)

Задания (письменно; ответы должны быть полные).

3. 1.Сформулируйте проблему текста, которую ставит автор.
4. 2.Определите позицию автора текста.
5. 3.Выскажите свою точку зрения по поставленной проблеме, аргументируйте ее.

2.11.21

В рабочих тетрадях пишем дату, домашняя работа и ответы на тестовые задания. Фото работы отправляем через Дневник сегодня до завершения учебного дня.

Вопрос № 1

Николай Михайлович Карамзин - писатель

 ХХ века
 XIX века
 XVIII века

Вопрос № 2

События "Бедной Лизы" происходят

 в Москве
 в окрестностях Москвы
 в Петербурге

Вопрос № 3

Пейзаж в начале произведения - это

 пейзаж-контраст
 пейзаж-созвучие, настраивающий на определенное состояние
 просто экспозиция

Вопрос № 4

Отец Лизы -

 военный
 дворянин
 поселянин (крестьянин)

Вопрос № 5

Слова "ибо и крестьянки любить умеют" принадлежат

 матери Лизы
 поселянину (крестьянину)
 автору

Вопрос № 6

Главной героине

 25 лет
 15 лет
 18 лет

Вопрос № 7

Назовите цветы, которые продавала Лиза

Введите ответ: 

Вопрос № 8

Главный герой - Эраст - это

 герой с противоречивым характером
 положительный герой
 отрицательный герой

Вопрос № 9

Эраст -

 богатый дворянин
 разорившийся дворянин
 богатый купец

Вопрос № 10

Отметьте качества, присущие главному герою

 легкомысленность
 расчетливость
 слабость характера

Вопрос № 11

Что Эраста привлекло в Лизе?

 богаство и перспективы
 чистота и непорочность
 общительность и красота

Вопрос № 12

Влюбившись в Эраста, Лиза

 сразу призналась в этом матери
 постеснялась ей об этом сказать
 скрыла это от матери, боясь наказания

Вопрос № 13

Эраст

 сразу предложил Лизе выйти за него замуж
 ничего не говорил о будущем
 сказал, что по смерти матери возьмет ее к себе и будет жить с ней неразлучно

Вопрос № 14

Гроза в произведении - это

 знак беды
 явление природы
 сетование природы о потерянной невинности

Вопрос № 15

Влюбленные растались, потому что

 Эраст ушел в поход
 Лиза ему надоела
 Эраст вынужден был всерьез заняться делами отца

Вопрос № 16

Эраст, женившись на другой,

 и не вспоминал о Лизе
 очень скучал по Лизе
 посвятил ей искренний вздох и перееход в дом жены

Вопрос № 17

Эрнест дал откуп Лизе:

 10 империалов
 просто велел прогнать ее со двора
 5 копеек

Вопрос № 18

Кому принадлежат слова "там, в новой жизни, я узнаю тебя,Лиза"?

Введите ответ: 

Вопрос № 19

После предательства Эраста Лиза

 утопилась в реке
 вышла замуж за другого
 всю оставшуюся жизнь прожила затворницей в доме матери

Вопрос № 20

"Бедная Лиза" - это

 пьеса
 повесть
 роман

****************

Сентябрь 

 

Задание  по русскому языку

Задание  по русскому языку посвящено анализу небольшого текста научного стиля. Текст связан с языкознанием, биологией, физикой, химией или другими науками.

Текст в этом задании обычно состоит из трёх предложений.

Под текстом помещены пять вариантов ответов, которые необходимо проверить на соответствие содержанию текста. Важно не только то, является ли информация правильной, не противоречащей тексту, но и то, является ли она главной (а не второстепенной)!

Главная информация – это фактически основная мысль текста.

Обратим внимание! В задании  всегда два и более правильных ответа.

В этом задании не может быть только один правильный ответ.

Формулировка задания  по русскому языку

1) Важнейшей функцией фразеологизмов следует признать не обозначение того или иного предмета, а выражение отношения к тому, о чём говорится. (2)Владение образными средствами языка украшает речь и обогащает приемы ораторского искусства; <…> фразеологические средства способны воздействовать на умонастроение собеседника во время публичного выступления. (3)Поэтому очень важно знать значение разных фразеологических выражений и жизненные ситуации, в которых они могут употребляться.

Укажите варианты ответов, в которых верно передана ГЛАВНАЯ информация, содержащаяся в тексте. Запишите номера этих предложений.

1) Оратору, использующему в своей речи фразеологизмы, необходимо осмысленно подходить к их выбору, и, чтобы оказать нужное влияние на публику, он должен знать и значение фразеологизмов, и ситуации, где можно их использовать.

2) Фразеологизмы украшают речь и обогащают приёмы ораторского искусства, потому что выражают отношение к тому, о чём говорится.

3) Фразеологизмы способны воздействовать на умонастроение собеседника во время публичного выступления.

4) Фразеологизмы не обозначают тот или иной предмет, а выражают отношение к тому, о чём говорится, и это их важнейшая функция.

5) Чтобы публичное выступление было ярким и воздействовало на слушателей, необходимо понимать значение фразеологических выражений и жизненные ситуации, в которых их употребление уместно.

Выполним задание в соответствии с Алгоритмом выполнения задания  по русскому языку.

1. Прочитаем внимательно сам текст.

1)Важнейшей функцией фразеологизмов следует признать не обозначение того или иного предмета, а выражение отношения к тому, о чём говорится. (2)Владение образными средствами языка украшает речь и обогащает приемы ораторского искусства; <…> фразеологические средства способны воздействовать на умонастроение собеседника во время публичного выступления. (3)Поэтому очень важно знать значение разных фразеологических выражений и жизненные ситуации, в которых они могут употребляться.

2. Определим тему текста.

Тема текста – фразеологизмы.

3. Попробуем сформулировать (предположить) основную мысль текста.

«Важно знать значения фразеологизмов, так как фразеологизмы могут воздействовать на собеседника во время публичных выступлений».

4. Подчеркнём в каждом предложении текста ключевые слова. Выпишем их на черновик.

В первом предложении это следующие слова: «функцией фразеологизмов», «выражение отношения к тому, о чём говорится».

Из второго предложения выпишем слова «фразеологические средства способны воздействовать на…собеседника во время публичного выступления».

Из третьего предложения выпишем слова «важно знать значение разных фразеологических выражений».

С помощью ключевых слов попробуем кратко пересказать текст (сжать его). Пересказ начнём с конца. «Важно знать значения фразеологизмов, так как они способны воздействовать на собеседника во время публичных выступлений». Видим, что краткий пересказ совпал с ранее сформулированной основной мыслью (пункт 3 Алгоритма). Значит, мы правильно определили основную мысль.

Обратим внимание на то, что в ходе пересказа «отпали» ключевые слова первого предложения текста (функцией фразеологизмов», «выражение отношения к тому, о чём говорится»). Видимо, они не являются важными для раскрытия основной мысли.

5. Глядя на ключевые слова и на сам текст, попробуем установить причинно-следственную связь между частями текста.

Обратим внимание на наречие «поэтому» в третьем предложении текста.

Рассуждаем следующим образом.

Фразеологизмы выражают отношение к предмету речи.

Они оказывают воздействие во время публичных выступлений, поэтому важно знать значение фразеологизмов.

Очевидна причинно-следственная связь между вторым и третьим предложениями текста.

6. Проверим по очереди каждый из пяти вариантов ответов, размещённых в задании (далее – высказывания).

Необходимо выяснить, являются ли они истинными либо содержат неверную информацию.

Также следует обязательно установить, содержится ли в них именно главная информация, а не второстепенная, не имеющая значения для раскрытия основной мысли текста.

Будем перечитывать основную мысль и краткий пересказ текста (пункты 3 и 4 Алгоритма) и вспоминать причинно-следственную связь (пункт 5 Алгоритма).

Проверим первое высказывание.

1) Оратору, использующему в своей речи фразеологизмы, необходимо осмысленно подходить к их выбору, и, чтобы оказать нужное влияние на публику, он должен знать и значение фразеологизмов, и ситуации, где можно их использовать.

Как мы видим, высказывание не противоречит тексту, поскольку содержит верную информацию.

Чтобы подтвердить или опровергнуть высказывание (доказать, противоречит оно тексту или нет), сошлёмся на конкретные предложения текста. Информация верна, так как соответствует содержанию предложений (2) и (3) текста о фразеологизмах.

Далее, вспомним основную мысль и краткий пересказ текста (пункты 3 и 4 Алгоритма). «Важно знать значения фразеологизмов, так как фразеологизмы могут воздействовать на собеседника во время публичных выступлений».

Высказывание передаёт основную мысль текста, то есть в нём приведена вся главная информация, ничего не упущено.

Вариант 1) верный и полный. Он будет являться одним из ответов к заданию . Выпишем цифру 1.

Проверим второе высказывание.

2) Фразеологизмы украшают речь и обогащают приемы ораторского искусства, потому что выражают отношение к тому, о чём говорится.
Такое высказывание не противоречит тексту.

Чтобы подтвердить или опровергнуть высказывание (доказать, противоречит оно тексту или нет), сошлёмся на конкретное предложение текста. Информация верна, так как соответствует содержанию предложений (1) и (2) текста о фразеологизмах.

Осталось проверить, приведена ли в нём вся главная информация.

Вспомним основную мысль и краткий пересказ текста (пункты 3 и 4 Алгоритма). «Важно знать значения фразеологизмов, так как фразеологизмы могут воздействовать на собеседника во время публичных выступлений».

В высказывании приведена не вся главная информация. Не сказано, что важно знать значения фразеологизмов.

Информация, содержащаяся в варианте 2), верная, но неполная. Цифру 2 выписывать не будем.

Проверим третье высказывание.

3) Фразеологизмы способны воздействовать на умонастроение собеседника во время публичного выступления.

Очевидно, что в этом высказывании фактически приведено только второе предложение текста (даже лишь часть второго предложения), чего недостаточно для раскрытия содержания всего текста. Основная мысль передана лишь частично.

Информация верная, но неполная.

Следовательно, вариант 3) не подойдёт. Цифру 3 выписывать не будем.

Проверим четвёртое высказывание.

Фразеологизмы не обозначают тот или иной предмет, а выражают отношение к тому, о чём говорится, и это их важнейшая функция.

В этом высказывании фактически приведено только первое предложение текста, чего недостаточно для раскрытия содержания всего текста. Основная мысль отражена частично.

Информация верная, но неполная.

Таким образом, вариант 4) не подойдёт. Цифру 4 выписывать не будем.

Проверим пятое высказывание.

Чтобы публичное выступление было ярким и воздействовало на слушателей, необходимо знать значение фразеологических выражений и жизненные ситуации, в которых их употребление уместно.

Высказывание не противоречит тексту.

Вспомним основную мысль и краткий пересказ текста (пункты 3 и 4 Алгоритма). «Важно знать значения фразеологизмов, так как фразеологизмы могут воздействовать на собеседника во время публичных выступлений».

Высказывание не противоречит тексту. Оно соответствует основному содержанию предложений (2) и (3) текста о фразеологизмах.

В нём отражена главная информация, соответствующая основной мысли текста.

Таким образом, высказывание 5) является верным и полным. Оно будет являться вторым ответом к заданию . Выпишем цифру 5.

7. Запишем в бланк ответов  номера верных высказываний. Это высказывания 1 и 5.

Ответ: 15

15.03.21- 19.03.21

Тест

1. Скільки іменників у поданому тексті?

Вклонились греки звичаям тутешнім.

Спитали греки, що це за ріка.

І сивий жрець вклонився низько теж їм,

хоча дивився дуже звисока (Ліна Костенко).

 

2. Які з поданих у тексті іменників є абстрактними?

Біда цей шлях напровесні. Калюжі.

Хрумтить льодок. Пронизливі вітри.

А то як вдарить ожеледь, ще гірше.

У нас в степах я так ловив дрохву.

Вона ж, дрохва, як гуска. Щоб злетіти,

їй ще й розбігтись треба, бо важка.

А голий лід — ніяк не розбіжиться.

Ковзь-ковзь... Руками брали дичину (Ліна Костенко).

3. Які з поданих у тексті іменників є конкретними?

Були поети й музиканти там,

цвіли гірлянди преціозних дам.

Усіх країн зацьковані вигнанці

могли зустрітись в танці і в альтанці.

Була це просто золота пора

для музики, для пензля і пера (Ліна Костенко).

 

4. Які з поданих у тексті іменників є збірними?

Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі.

Черкнула блискавка по зелах, аж полягали вони всі.

Над світом білим, світом білим хтось всі спіралі перегрів.

А хмари бігли, хмари бігли і спотикалися об грім (Ліна Костенко).

 

5. Скільки іменників І відміни у поданому тексті?

Над шляхом, при долині, біля старого граба,

де біла-біла хатка стоїть на самоті,

живе там дід та баба, і курочка в них ряба,

вона, мабуть, несе їм яєчка золоті (Ліна Костенко).

 

6. Скільки іменників II відміни у поданому тексті?

Дорога і дорога лежить за гарбузами.

І хтось до когось їде тим шляхом золотим.

Остання в світі казка сидить під образами.

Навшпиньки виглядають жоржини через тин... (Ліна Костенко).

 

7. Скільки іменників III відміни у поданому тексті?

О музи, музи, музи кам'яні!

Де грім душі, народжений з любові?

Ви мовчите. Ви плачете в мені.

Душа тисячоліть шукає себе в слові (Ліна Костенко).

 

8. Скільки іменників IV відміни у поданому тексті?

Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки.

А потім довго-довго на призьбі ще сидять.

Я знаю, дід та баба — це коли є онуки,

а в них сусідські діти шовковицю їдять (Ліна Костенко).

 

9. Укажіть іменники, які належать до І відміни.

1. Обслуга. 2. Ворота. 3. Гість. 4. Квітка. 5. Сани. 6. Комерція. 7. Душа. 8. Любов.

9. Нечепура. 10. Сту­денти. 11. Села. 12. Земля. 13. Відлига. 14. Загадка.

 

10. Укажіть іменники, які належать до II відміни.

1. Дівчина. 2. Квас. 3. Радість. 4. Повість. 5. Світло. 6. Дніпро. 1. Вовченятко. 8. Тінь.

9. Пісня. 10. Текст. 11. Рік. 12. Тижневик. 13. Економіст. 14. Менеджер. 15. Музика.

 

11. Укажіть іменники, які належать до III відміни.

1. Бій. 2. Час. 3. Автор. 4. Суть. 5. Підприємець. 6. Ненависть. 7. Голос. 8. Журнал.

9. Міць. 10. Мати. 11. Тінь. 12. Гілля. 13. Професура. 14. Печаль. 15. Криш­таль.

 

12. Укажіть іменники, які належать до IV відміни.

1. Ведмежатко. 2. Коліща. 3. Ім'я. 4. Обрій. 5. Ата­ше. 6. Завідувач. 7. Вовченя.

8. Ведмежа. 9. Вовченят­ко. 10. Вовчище. 11. Вороння. 12. Левенятко. 13. Дитя.

14. Дитинча. 15. Дитинятко.

Твори для читання 

6 клас (один автор на вибір на наступний урок)

1. Тарас Шевченко

 «Думка» («Тече вода в синє…»)

«Іван Підкова»

«Тарасова ніч»

 2.Леся Українка 

«Мрії»

«Як дитиною бувало…»

«Тиша морська»

3.Спиридон Черкасенко

«Маленький горбань»

4.Станіслав Чернілевський

«Теплота родинного інтиму»

«Забула внучка в баби черевички...»

**************************************

************************************

https://dyskurs.net/osnovni-zminy-do-ukrainskoho-pravopysu-2019-roku/

https://www.radiosvoboda.org/a/30025623.html     !!!

https://onlinetestpad.com/ua/test/78215-%D1%96karpenko-karij-martin-borulya

Перифра́з, перифраза  — у стилістиці й поетиці троп, що описово виражає одне поняття за допомогою декількох;

слова, усталені словосполучення (зрідка -речення), що є образно-переносними, описовими найменуваннями предметів, явищ, істот, осіб тощо; один із видів тропів: «чорне золото» — вугілля, «корабель пустині» — верблюд, «Лесин край» — Волинь, «другий хліб» — картопля.

Перифраз  (Іноді ще пишуть: парафраз) досить близький за формою до метонімії. Перифраз - це непряме згадка предмета шляхом його опису. Наприклад, не   місяць - а нічне світило. Якщо в метонімії ми замінюємо слово на інше слово, виходячи з причинно-наслідкового зв'язку, то тут такого зв'язку не простежується. У перифрази має місце оцінність, суб'єктивність. Наприклад, кажучи, що Пушкін - « сонце російської поезії», Ми висловлюємо певне ставлення до великого поета. Перифраз - це завжди описовий оборот.

17.07
https://studway.com.ua/literatura-urok-1/   -  "Енеїда"
https://ukrtesti.com/grigorij-kvitka-osnovyanenko-tvorchist-test-20.html   -"Маруся"

16.06.
Iнструкцiя
https://naurok.ua/student/blog/yak-pravilno-pisati-vlasne-vislovlennya-na-zno-2020 (розглянуто)

https://www.youtube.com/watch?v=klomyuwkMxU

http://osvita.ua/test/training/ukr-mova/51227/ -  поради до твору
http://ru.osvita.ua/test/training/ukr-mova/51233/   -  загальнi   рекомендацii

01/06/20

https://ru.osvita.ua/test/57770/ -  з лiтератури

https://courses.prometheus.org.ua/courses/course-v1:ZNO+UKR101+2017_T1/about - теми для повторення

Для довiдок
Для кожного патріота дорога та держава, в якій він народився, виріс, де провів найкращі роки життя і продовжує жити далі. Не достатньо просто жити в країні, потрібно працювати на її благо. А отже і бути справжнім патріотом.

Радянський мовознавець, літературний критик І. Світличний говорив: «Вітчизна – це не хтось і десь. Я теж – Вітчизна». Мені здається, що зараз ця думка є дуже актуальною, адже усвідомлення патріотизму настане лише тоді, коли ми зрозуміємо, що таке справді любити свою країну. Слід пам’ятати, що патріотом може бути кожен із нас, варто лише прикласти певних зусиль. На мою думку, патріот – це щира, смілива, милосердна, небайдужа людина.

Ч.Айтматов, відомий письменник, вважав: «Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом». А й справді, чи не найбільш негідний вчинок громадянина – зрадити свою державу, залишити її у скрутному становищі. Думаю, що патріотизм – одна з найкращих людських чеснот.

Пам’ятайте, любов до Батьківщини вимірюється не у словах, а у вчинках . Та людина, яка готова віддати життя за країну, працювати на її благо, є патріотом.

Тому цінуйте, любіть власну державу, робіть усе для її розквіту. Докладайте максимум зусиль. А головне пам’ятайте, той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може


II варiант

                                                 Належте до різних політичних течій, сповідуйте різні релігії,
                                                 але не забувайте, що ви — французи.
                                                                                                                             Жан–Жак Руссо

В українському суспільстві патріотизм – одне з багатогранних і багатоаспектних явищ. Патріотизм викликає найрізноманітніші почуття та асоціації у наших громадян – від любові до неприйняття, від піклування до повної байдужості, від зачарованості до огиди.

Часто патріотизм плутають з націоналізмом, але патріотизм є значно давнішим поняттям і несе набагато менше теоретичне навантаження. Націоналізм передбачає, що народи існують як реальні і чітко окреслені цілісності; натомість патріотизм може означати просто прив’язаність до певної місцини або способу життя і не потребує ніякої абстрактної ідеї «країни».

Більшість словників дає визначення патріотизму як любові до Батьківщини. Зокрема, за Академічним тлумачним словником української мови, патріотизм – це любов до своєї батьківщини, відданість своєму народові, готовність для них на жертви й подвиги. За філософським словником патріотизм – (грец. patre - батьківщина) – громадський і моральний принцип, який характеризує відношення людей до своєї країни, який проявляється в певному образі дій і складному комплексі суспільних почуттів, який зазвичай називають любов'ю до батьківщини.


укр+англ
https://naurok.ua/student/blog/zrazki-vlasnih-vislovlyuvan-na-zno-2020

29.05.20

https://www.youtube.com/watch?v=MwvDXAB_q7c (Т.Шевченко)


https://www.youtube.com/watch?v=IZZt9mA7sFA- загальний курс з лiтератури


10/05/-15/05
Для повторення (лiтература, "Лiсова пiсня")
https://www.youtube.com/watch?v=meq1XXJXgaQ

Мова (частка)  https://zno.if.ua/?p=2722

Сполучник – це службова незмінна частина мови, яка служить для з’єднання однорідних членів речення та частин складного речення:
Щасливиця, я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні. Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан (Л. Костенко).
Сполучник не буває членом речення.

Сполучники, як і прийменники, можуть бути багатозначними словами та вступати у синонімічні відношення. Багатозначними можуть бути що, щоб, як тощо:

Щоночі, як місяць зійде, він виходив на узлісся (часовий).
У неї очі – як зіроньки сяють (порівняльний).
Вона не сказала, як це сталося (з’ясувальний).
Сполучники-синоніми: і – й – та(у значенні і),  але – зате – проте, тож – тому, щоб – аби, бо – тому що, як – наче – ніби – мовби – неначе … тощо.

Групи сполучників за значенням (роллю в мові)
Сурядні – поєднують:а) рівноправні, незалежні частини складно­го речення;
б) однорідні члени речення.

Підрядні – поєднують залежні (підрядні) речення з головним у складному.
Н а п р и к л а д: і, а, проте, однак, або, чи Н а п р и к л а д: як, бо, щоб, для того щоб
Види сурядних сполучників

1. Єднальні і, й, та (в значенні і), також, теж, ні…ні, ані…ані, та ще й, а навіть: Все повторялось: і краса, й потвор­ність (Л.Костенко).
2. Протиставні а, але, зате, проте, однак, та (в значенні але), а втім, хоч…зате, як…так, не тільки…а й: Не час минає, а минаєм ми (Л.Костенко).
3. Розділові або, чи, то, або…або, чи...чи, то...то, не то...не то, хоч…хоч: Або пан або пропав (Нар. мудрість).
Види підрядних сполучників

1. З’ясувальні що, як, ніби: І кождий з нас те знав, що слави нам не буде (І. Франко)..
2. Обставинні:
а) часу Ледве, щойно, тільки, як, доки; як тільки, після того як, відтоді як: Як тільки в зеленому гаю зозуля «ку-ку» закує, я швидко вікно відчиняю (Із дитячої пісні).
б) причини бо, оскільки; тому що, через те що, у зв’язку з тим що, завдяки тому що: І слави людської зовсім ми не бажали, бо не герої ми і не богатирі (І. Франко).
в) мети щоб, щоби, аби; для того щоб: Щоб багато жити, треба працю любити (Нар. прислів’я).
г) умови якби, аби, як, якщо, коли; коли б, як тільки: Якби вивчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т.Шевченко).
ґ) способу дії як: Як постелиш, так і виспишся (Нар. прислів’я).
д) допустові хоч, хай; незважаючи на те що, дарма що: Хочсорочка одна, та біленька щодня (Нар. прислів’я).
е) Порівняльні , міри, ступеня, наслідку


Групи сполучників за будовою:
*Прості Складні Складені
* непохідні, їхнє походження визначити важко утворені з двох чи більше непохідних слів (пишуться разом) утворені з повнозначних слів і сполучників (пишуться окремо)
й, і, а, ні, та, то, бо,що зате, однак,  або,якщо, якби, щоб, нібито,
немовбито, неначебто, ніби

через те що, для того щоб, зтим щоб, незважаючи на те
що, в міру того як, перед

тим як, дарма що, так що

Групи сполучників за способом уживання
Одиничні Повторювані     Парні

Стара свита, та по-новому пошита (Нар. прислів’я).
І жнець, і швець, і надуду грець (Нар. прислів’я).
Що голова, то й розум (Нар.прислів’я).
Групи сполучників за походженням
Непохідні Похідні (утворені від інших частин мови)
Їх походження встановити не можливо: а, чи, а, але, й
Утворені з інших частин мови: проте, щоб, якби, тому що, через те що
Розрізнення сполучників та однозвучних сполучень слів
Сполучники – пишуться разом Інші частини мови – пишуться окремо
1. Сполучники можна замінити інши­ми синонімічними сполучниками: зате, проте – а, але, однак; таж – адже, тож – тому, якби – коли б, якщо – коли, щоб – аби, притому – до того ж:Хоч не застав Івана вдома, зате (проте) прогулявся. Інші частини мови: прийменник і займенник, займенник і частка, прислівник і час­тка – такій заміні не підлягають: За те оповідання його похвалили.Частки б, би, ж, же можна переставити
на інше місце в реченні, і зміст не  зміниться:

Як мені хотілося б скласти екзамен на відмінно.

2. Сполучники членами речення не бу­вають і не відповідають на питан­ня. Займенники, прислівники є членами речення і відповідають на питання: яка? та ж; про що? – про те; за що? – за те; при чому? – при тому
3. У сполучниках якби, якщо наголос падає на останній склад: Якби мені черевики, то пішла б я на музики(Т.Шевченко). На прислівник як завжди падає логічний наголос: Як би мені хотілося скласти екзамени на відмінно.
Зверніть увагу! Прості речення у складному можуть з’єднувати сполучні слова – самостійні частини мови, які є членами речення: відносні займенники (хто, що, який, чий, котрий, скіль­ки); прислівники (де, куди, звідки, коли, відколи, чому): Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли немає часу і коли навіть ні про що писати (Л.Костенко).

Розрізнення сполучників та сполучних слів

1. Не бувають членами речення сполучники: Слухай, діброво, що ліс говорить (Нар. прислів’я); Вона сказала, що була вдома. В обох реченнях сполучник що приєднує підрядну частину, підмет якої або наявний (ліс), або його можна підставити (…що вона була вдома). Є членами речення: Вона так гарно намалювала сімейку грибів-боровиків, що  стали в коло на лісовій галявині (В. Чухліб).Що можна замінити або іншим сполучним словом (які), або словом-об’єктом із першого простого речення (гриби-боровики).
2. На сполучники не падає логічний наголос: Вона сказала, що була вдома. Наголос падає на слово вдома. Часто вимовляються з логічним наголосом: Вона знала, хто був у парку. Наголос падає на слово хто.
3. Підрядну частину із сполучником не можна замінити питальним реченням: Грицунь сказав, що він іде найматись (В.Винниченко) Часто (але не завжди) підрядну частину можна замінити питальним реченням: Звідки вони взялися, ніхто ні в кого про те не спитав. (Звідки вони взялися?)

ПРИЙМЕННИК

Прийменник- це службова частина мови, що виступає разом з відмінковою формою іменника, займенника або числівника для вираження залежності її від інших слів у словосполученні (третій відкраю, кожен з присутніх, піклуватися про дітей) і у реченні (Гуляв я пополю; Хтось із вас тут, певно, зайвий).

Прийменник допомагає виражати відношення між предметами (парк для прогулянок, комп’ютер для роботи), ознаки до предмета (піснябез слів, багатий на речі павільйон) або дії до предмета (піднятися о шостій, взяти з підлоги).

Разом з відмінковими формами іменників, числівників, займенників прийменники можуть виражати:

час (без п’яти хвилин, о десятій годині);
простір (злетіти у небо, доїхати до міста);
причину (запізнився через транспорт);
мету (прийшов на урок, зустрівся з однокласниками);
спосіб дії (сказати по правді, робити з задоволенням);
порівняння (більший за інших, найменший у класі);
відношення до матеріалу (штани з вельвету, зошит з паперу);
предмет, на який спрямована дія (розповідати про навчання, привітати зі святом).
СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ПРИЙМЕННИКА

Прийменник як службова частина мови не є членом речення, але, виступаючи разом із повнозначними частинами мови (найчастіше з іменником), може бути у структурі підмета (Президент і народнарешті порозумілися)., присудка (Всі були у захваті), додатка (Вона схопила його за чуба), обставини (За столом сиділо троє).

РОЗРЯДИ ПРИЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Прийменники поділяються на:

1.
первинні (непохідні)
вторинні (похідні)
2.
прості, складні і складені

ПЕРВИННІ ТА ВТОРИННІ ПРИЙМЕННИКИ

За походженням прийменники поділяються на первинні (непохідні) і вторинні (похідні):
первинні біля, без, в (у), від (од), для, до, з (із, зі, зо), за, над (наді), під (піді), о (об), через
вторинні поряд, коло, кінець, край, незважаючи на, зважаючи на, поблизу
До первинних (непохідних) належать прийменники, походження яких зараз важко встановити (саме тому, з сучасної точки зору, вони й вважаються непохідними). Це- прийменники за, від (од), без, для, на, в (у), до, з, між, крізь, під, по, при, ради, через, о (об).

До вторинних належать прийменники, походження яких можна встановити, оскільки вони зберегли зв'язок з формами тих слів, від яких утворилися.

До них належать прийменники, що утворюються:

переходом з інших частин мови: іменника (край, кінець, коло), дієприслівника (незважаючи на, зважаючи на), прислівника (поряд, поблизу, навпростець);
поєднанням двох або кількох прийменників (задля, поза, поміж, з-за, з-під).
Первинних прийменників значно менше, ніж вторинних. Частина первинних прийменників може вживатися з формами багатьох відмінків: було в мене (родовий)- покласти в шухляду (знахідний)-побачити під стріхою (орудний).

Усі вторинні прийменники здебільшого вживаються тільки з формою одного відмінка: згідно з інструкцією (орудний), центр міста(родовий).

Первинні прийменники часто бувають багатозначними, вторинні, як правило, однозначні.

ПРОСТІ, СКЛАДНІ І СКЛАДЕНІ ПРИЙМЕННИКИ

За будовою прийменники поділяються на прості, складні і складені:

прості по, про, у, без, коло, протягом
складні з-поперед, з-за, понад, довкола
складені з метою, паралельно з, згідно з, відповідно до
Прості прийменники складаються з однієї частини. Це можуть бути як похідні, так і непохідні прийменники (до, по, край, близько).

Складні прийменники утворюються поєднанням кількох простих. Це похідні прийменники, утворені складанням двох або кількох непохідних прийменників. Непохідні прийменники легко вичленовуються у складі похідних складних прийменників (заради, з-попід, понад, поза, з-під).

Складні прийменники пишуться разом (понад, навколо, напроти), крім тих, що починаються на з, із (пишуться через дефіс: з-за, з-під, з-посеред).

Складені прийменники складаються з двох частин, що пишуться окремо. Це- похідні прийменники, утворені поєднанням форм прислівників та іменників з непохідними прийменниками (нарівні з, на чолі, одночасно з, за допомогю, в галузі).

У складених прийменниках усі слова пишуться окремо (на відміну, від, поряд з, у зв’язку з); виняток становить прийменник внаслідок.

Якщо ж поєднання прийменника з іменником чи іншою частиною мови переходить у прислівник, така сполука пишеться разом (зустрілисяутрьох, це було вперше).

Є частина прийменників, які здатні утворювати синонімічні конструкції (напр., коло- біля- близько- поблизу- при- поруч: коло ялинки- біля ялинки- близько ялинки- поблизу ялинки- при ялинці- поруч з ялинкою;на- в: на полі- в полі; до- на- в(у):до Києва- на Київ- у Києві);

До деяких прийменників, що закінчуються на приголосний, додається іабо о (переді(о) мною, зі страху).

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ПРИЙМЕННИКА

Незмінюване слово. Бере участь у творенні форм іменних частин мови.

ВЖИВАННЯ ПРИЙМЕННИКІВ З ВІДМІНКОВИМИ ФОРМАМИ ІНШИХ СЛІВ

Прийменник може вживатися з формою одного, двох і навіть трьох відмінків.

Без прийменників вживається лише називний відмінок, місцевий відмінок завжди вживається з прийменниками; всі інші можуть бути як з прийменниками, так і без них:
Родовий
(кого? чого?)

вздовж   після   проти    бiля.

вздовж села, після урока, проти ночі, біля дверей

Давальний
(кому? чому?)

всупереч   наперекір  вслід  завдяки

всупереч прогнозам, наперекір обставинам, вслід йому, завдяки школі

Знахідний
(кого?що?)

поза  по  за  між

поза спину, по воду,за гору, між квіти

Орудний
(ким?чим?)

над  з   між   за

над землею, з вчителем, між парканами, за вікном

Місцевий
(на) кому? (на) чому?)

по   в(у)  на 
по волі, у тарілці, на дорозі

Прийменники вживаються з непрямими відмінками іменників, займенників, числівників та інших частин мови, що використовуються у значенні іменника. Одні з них можуть поєднуватися з кількома відмінками (в мене, в небі, в яблучко), інші тільки з якимось одним (серед гір).

МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗБІР ПРИЙМЕННИКІВ

Запишіть слово. Визначте частину мови слова.
Розряд за значенням: прийменник просторовий, часовий, причини, мети, умови і допусту, способу дії, кількісний, означальний чи об'єктний.
Група за походженням (первинний чи вторинний).
Група за будовою (простий, складний чи складений).
Розберіться у правописі слова (як воно пишеться).

Тест
1.  Речення, у яких граматична основа складається з одного  головного члена (підмета чи присудка), - це

Виберіть одну відповідь:
a. неповні речення
b. непоширені речення
c. односкладні речення

2.Дійова особа граматично не виражається

Виберіть одну відповідь:
a. у безособовому реченні
b. в означено-особовому реченні
c. в неозначено-особовому реченні

3.Односкладне речення з одним головним членом – підметом - це

Виберіть одну відповідь:
a. безособове речення
b. неозначено-особове речення
c.називне речення;

4.Неповне речення – це речення

Виберіть одну відповідь:
a.у якому пропущено один або кілька членів, проте їх можна відтворити.
b. з одним головним членом у ролі підмета
c. з одним головним членом у ролі присудка

5. Означено-особовим є таке речення:

Виберіть одну відповідь:
a. Вклоняюсь кожному ліску з любов’ю й відданістю сина. (Д.Луценко.);
b. Вже не журно мені
c. А моє Полісся не любить не можна

6.Тире ставиться у такому неповному реченні:

Виберіть одну відповідь:
a. А у мене в серці музика ясна
b. А навколо земля у зеленім  росистім  вінку
c. Вся душа моя з протиріч

7.Речення, в яких граматична основа складається з одного  головного члена (підмета чи присудка), - це

Виберіть одну відповідь:
a. односкладні речення
b. непоширені речення
c. неповні речення

8.Односкладне речення з одним головним членом – підметом - це

Виберіть одну відповідь:
a. називне речення
b. безособове речення
c. неозначено-особове речення.

9. Дійова особа  граматично не виражається

Виберіть одну відповідь:
a. в означено-особовому реченні
b. у безособовому реченні
c. в неозначено-особовому реченні

10.Неповне речення – це речення

Виберіть одну відповідь:
a. з одним головним членом у ролі присудка
b. у якому пропущено один або кілька членів і їх можна відтворити
c. з одним головним членом у  ролі підмета

11.Тире ставиться у такому неповному реченні:

Виберіть одну відповідь:
a. Ми ще в холопстві аж по очі
b. Дні за днями – пожовклим листям
c. Аж до плечей катрани й сива м’ята

12.Означено-особовим є речення

Виберіть одну відповідь:
a. Так мені смутно у цій засмуті
b. Свого серця кришталь пронесу через бурі і грози
c. І хочеться бути дужим.




https://drive.google.com/file/d/0B0ukXAm8axrtb2phZDVyWmJ5VGM/view - образцы творческих заданий



https://mon.gov.ua/ua

https://gia.resobrnadzor.ru/%d0%b3%d0%be%d1%81%d1%83%d0%b4%d0%b0%d1%80%d1%81%d1%82%d0%b2%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d0%b0%d1%8f-%d0%b8%d1%82%d0%be%d0%b3%d0%be%d0%b2%d0%b0%d1%8f-%d0%b0%d1%82%d1%82%d0%b5%d1%81%d1%82%d0%b0%d1%86%d0%b8%d1%8f/%d0%be%d1%82%d0%ba%d1%80%d1%8b%d1%82%d1%8b%d0%b9-%d0%b1%d0%b0%d0%bd%d0%ba-%d0%b7%d0%b0%d0%b4%d0%b0%d0%bd%d0%b8%d0%b9/


Орфографiя

1.Ненаголошені е та и в префіксах
В українській мові з е пишуться префікси без-, не-, пере-, перед, пре-, серед-: бездумно, невірно, перевдягатися, передусім, прегустий.

З и пишуться префікси ви-, при- та іншомовний анти- (вигук, привіт, антиматерія).
У кількох словах вживається префікс межи- (межиріччя):
Можна сплутати лише префікси пре- і при-, які в ненаголошеній позиції звучать майже однаково.
Префікс пре- пишеться в прикметниках (та прислівниках і деяких іменниках, що походять від них), якщо він замінюється словом "дуже”: премудрий (дуже мудрий), прекрасно (від прекрасний, тобто дуже прекрасний).
Цей префікс виступає також у запозичених зі старослов’янської мови словах презирство, преподобний, престол і подібних.

2.Ненаголошені е та и в суфіксах
Написання ненаголошених е та и в суфіксах рідко перевіряється наголосом: родимка - родимий, глибина - глибини.
Лише в суфіксах -ець і -ень голосний е при змінюванні слова випадає: палець - пальця, хлопець - хлопця, велетень - велетня, липень - липня.
Іноді для перевірки написання ненаголошених е та и можна скористуватися аналогією. Напр.: напористий, розкотистий, бо голосистий; в’язальниця, вишивальниця, бо робітниця;  розсудливий, бо мовчазливий; громадянин, киянин, бо селянин, міщанин та ін.
Але така перевірка не завжди можлива і не завжди надійна. Тому треба запам’ятати деякі закономірності в написанні е та и в суфіксах:
буква и пишеться у суфіксах -ик, -иц(я), -ич, -ищ(е), -иськ(о), що стоять у кінці іменників (рушник- рушничок, терлиця- терличка, палиця- паличка); виняток: слово далеч (бо далекий).
буква е пишеться у суфіксах -ечк-, -еньк-, -есеньк-, у словах із зменшено-пестливим значенням (рука- рученька, донька- донечка, більший- більшенький, стрічка- стрічечка).
Можливе сплутування ненаголошених суфіксів -ин- і -ен-.

3.Ненаголошений суфікс -ин(а) пишеться:
в іменниках жіночого роду (бувальщина, долина, мілина);
в іменниках чоловічого роду: харків’янин, татарин, росіянин (у множині -ин випадає);
в присвійних прикметниках (сестрин, бабин, свекрухин).

4.Суфікс -ен пишеться:
у дієприкметниках (зачинений, утворений, вражений);
в іменниках (імена, племена, письмена).
Суфікс -ен(я) пишеться в іменниках середнього роду ІV відміни (зайченя, кошеня, рученята).
Суфікс -енн(я) пишеться в іменниках середнього роду, утворених від дієслів (мислення, попередження, звернення, оголошення).

5.Завжди пишеться и в ненаголошеному суфіксі іменнкиків середнього роду -ив(о): мереживо, плетиво, печиво.
Завжди з буквою е пишуться суфікси -елезн(ий), -ер(о), -тель: довжелезний, п’ятеро, вихователь.

6.Чергування і з іншими голосними
В основах багатьох українських слів звук [і] непостійний. Він, як правило, виникає на місці інших голосних внаслідок чергування.
Звук [і] з’являється на місці [о] та [е] переважно в закритому складі: школа- шкіл, прозивати- прізвище, джмеля- джміль, перо- пір’я.
Іноді [і] на місці [о], [е] виступає і у відкритому складі: печі- запічок, вози- візок, промені- промінець, випромінювати.
Звук [і] з’являється на місці [е] перед наступним складом з суфіксом -а- або -ува- в коренях ряду дієслів: підперезати- підперізувати, плескати- запліскувати, стерегти- остерігати, текти- протікати, защепнути- защіпати, летіти- літати, берегти- зберігати.
У словах діти (дітина), сідати (сидіти), звіситися (звисати) і зліпитися (злипатися) звук [і] чергується з [и].

7.Правопис і та и в основах українських слів
Написання і та и в сумнівних випадках наголосом не перевіряється. Потрібно знати правила вживання цих букв, які різні для українських та іншомовних слів.
Буква і в основах українських слів пишеться:
якщо [і] чергується з [о] або [е] (гірський- гора, камінь- каменя; шість- шести, підпірка- підпора; але: кит- кита, хибний- хиба);
на початку слова (ім'я, інший, істина).
Буква и пишеться:
у словах з -ий-: шия, чий, вий, пий, ший;

у відкритих складах -ри-, -ли- (гриміти, дрижати, тривога, крихітний);

у слові щиголь.

Правопис і та и у префіксах українських слів


8.Букви і, и у префіксах пишуться за загальними правилами.

Префікси від-, під-, а також прі- (вживається лише в трьох словах: прізвисько, прізвище, прірва) пишуться завжди з буквою і: відкрито, підпалити, прізвище.
Звук [і] в них з'явився на місці колишнього [о] (відхилити- одхилити, прірва- прорвати).
Префікси ви-, при- завжди пишуться з и: прикрашати, вибір, привабливий.
Префікси з кінцевим приголосним перед двома або більше кореневими приголосними у кінці одержують голосний і: розібрати, відімкнути, обігнати.

9.Правопис і та и в суфіксах українських слів
У більшості суфіксів и та і пишуться за загальними правилами.
У суфіксах -ість, -іт, -ів пишеться і, оскільки [і] тут чергується з [о] та [е]: батьківський- батькова, царівна- царева, співучість- співучості.
У суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий), -юсіньк(ий) завжди пишеться і: височінь, далечінь, гарячіший, малюсінький, гарячіший, новісінький.

Суфікс -інн(я) пишеться:
в іменниках, утворених від дієслів (сушити- сушіння, служити- служіння, ходити- ходіння);

в іменниках із збірним значенням, утворених від іменника на -інь (корінь- коріння, волосінь- волосіння).

Суфікс -инн(я) пишеться тільки в іменниках із збірним значенням, крім утворених від іменника на -інь (буряк- бурячиння, мак- маковиння, лопух- лопушіння; виняток: камінь- каміння, корінь- коріння).


10.Правопис і та и в основах іншомовних слів
 У написанні і, и, як вже було сказано, треба чітко розрізняти українські та іншомовні слова, тому що ці букви в них пишуться за зовсім різними правилами.
Крім того, є різниця в написанні і та и у власних і загальних іншомовних назвах.
В основах власних іншомовних назв (та похідних від них) майже завжди пишеться і: Вашінгтон, Аргентіна, Чікаго, алжірець, Бразілія, Шіллер, Дідро, Чінгісхан.
Як виняток, буква и пишеться у таких географічних назвах і похідних від них:
Арктика, Антарктида, Атлантида, Америка, Африка, Рига, Британія, Париж, Рим, Єгипет, Палестина, Єрусалим, Пакистан.
Ці слова треба запам'ятати.

В основах загальних іншомовних слів теж пишеться буква і: кіно, вітамін, гірлянда, хімік, радіо, індустрія.
Але так відбувається не завжди.

Після дев'яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним приголосним (крім й) пишеться и: шифер, пріоритет, режим, цирк, таксист.
Як виняток, буква и також пишеться:
у давно запозичених словах (спирт, шпиталь, миля, християнство, мигдаль);

у словах, запозичених із східних мов (кизил, кинджал, башкир, калмик, киргиз, кисет).

11.Написання о та а


У літературній мові, а також у більшості діалектів звуки о та а вимовляються достатньо чітко як під наголосм, так і без нього. Але в окремих випадках можливе їх сплутування. Розібратися в їх написанні допоможуть такі правила.
У кількох дієслівних коренях голосний [о] перед наступним складом із суфіксом -а- або -ува- чергується з [а]: ломити- ламати, скочити- скакати, кроїти- краяти, клонитися- кланятися, гонити- ганяти.
Чергується [о] з [а] також у словах проводжати- випроваджувати, проводити- провадити.
Буква а пишеться:
після г, к, х перед складом з а (кажан, хазяїн, гарячка, гарячий, качан, гаразд, калач);
перед г у словах (багато, а також похідних від багач, багатир).
Буква о пишеться у словах: богатир (велетень, силач), комиш, борсук, коровай, кропива, крохмаль, монастир, отаман, поганий, погон, слов'яни, пором, солдат, козак.

12.Написання о та у
В літературній мові звуки [о] та [у] вимовляються чітко. Тільки перед складом з наголошеним [у] або [і] звук [о] наближається до [у]: кожух, зозуля (зоузул'a)
Сумнівний звук у цьому разі перевіряється наголосом: розумний, бо розум, ходімо, бо ходить, голубка, бо голуб.
Але не в усіх словах написання о можна перевірити наголосом: кожух, порiг, собi.
У такому випадку добирається така форма слова або споріднене слово, щоб у наступному слові не було наголошеного у чи і: кожух, бо кожушина, порiг, бо порога, собi, бо собою.
Завжди вимовляється і пишеться у в дієслівному суфіксі -увати і прикметниковому суфіксі -уват(ий): торгувати, білуватий, теплуватий, зимувати.
Буква у пишеться також в словах: ворушити, яблуня, яблуко, парубок, будяк, пурхати, мармур.


13.Чергування е з о після шиплячих та й

В літературній мові звук [е], що стоїть після шиплячих та [й], чергується з [о]. При цьому діють такі закономірності.
Після шиплячих та [й] перед шиплячими та м'якими приголосними- теперішніми або давніми пишеться е: стежечка, баєчка, шести, увечері, четверо.
Після шиплячих та [й] перед твердими нешиплячими пишеться о: стежок, (багато) байок, шостий, вечором, чотири.
Винятки з цих правил- деякі слова:
печера, жерло, червоний, чекати, черствий, щедрий, черга, щепа (незважаючи на те, що е стоїть перед твердими нешиплячими);

чорніти, гайочок, чорнило, чорниці (ягоди), свіжості (незважаючи на те, що о стоїть перед шиплячими та м'якими- теперішніми та давніми).

14.ПРИГОЛОСНІ ЗВУКИ
Сонорні приголосні завжди вимовляються чітко, тому при написанні їх на письмі ніяких труднощів не виникає: гай, вир, сонце, гурт, жовтий, орел, сон.
Сплутати можна лише парні дзвінкі і глухі, які іноді однаково звучать: призьба- просьба [проз'ба], ходьба- молотьба [молод'ба].
Тому треба запам'ятати деякі особливості їх написання.
Дзвінкі приголосні (загальні правила)
Дзвінкі приголосні в літературній мові завжди звучать дзвінко:
перед глухими приголосними (думка, гадка, везти, дужка, рибка);

в кінці слова (плід, гриб, вуз, міг).

Виняток становить звук [г], який у деяких словах вимовляється як [х]: у словах нігті, легко, дьогтю, дігтяр, вогко, кігті і похідних від них слів.

В інших словах звук [г] і перед глухими не втрачає своєї дзвінкості: бігти, бігцем, стерегти, домігся, одягти, тягти.
У словах тхір, тхнути, натхнення, натхнений і похідних від них, незважаючи на те. що походять ці слова від дихати, надихати, пишеться буква т.
Глухі приголосні
Глухі приголосні, що стоять перед дзвінкими, уподібнюються до парних їм дзвінких: вокзал [вогзал], футбол [фудбол], просьба [прозьба].

Щоб перевірити, яку букву треба писати в слові, її треба поставити перед голосним або сонорним приголосним: просьба- просити, мимохіть- мимо хотіння, боротьба- боротися, брязк- брязнути, мигтіти- мигнути, мабуть- має бути.
У деяких словах написання таких приголосних не перевіряється, тому правопис їх треба запам'ятати: вогко, призьба, вокзал, мерехтіти, футбол, анекдот.
Приголосні у кінці префіксів
Кінцеві дзвінкі приголосні в префіксах перед глухими, особливо при швідкій вимові, можуть оглушуватися. На письмі, проте, ці зміни не завжди позначаються: безпека [беспека], зсунути [ссунути], розчин [рошчин].

У кінці префіксів роз-, без, незалежно від вимови, завжди пишеться буква з: безхмарний [бесхмарний], розчистити [рошчистити], розжарити [рожжарити], розписка [росписка].
Так само в кінці префіксів від-, од-, над-, під- завжди пишеться буква д: одкинути, надколоти, відпустити, підпис.

15.Виняток становить префікс з-, який пишеться перед більшістю приголосних, незалежно від вимови: зсунути [ссунути], зшити [шшити], зжати [жжати].
Але перед к, ф, п, т, ф префікс з- змінюється на с-: спідлоба, сформувати, схил, скинути, стерти.
Чергування приголосних
Іноді при змінюванні або творенні слів замість одного звука з'являється інший, тобто відбувається чергування звуків.
Найпоширеніші такі чергування приголосних:
приклади
[к] - [ц] - [ч] рука- руці- рученька

[г] - [з] - [ж] нога- нозі- ніженька

[х] - [с] - [ш] вухо- у вусі- вушенько

[т] - [ч] летіти- лечу

[д] - [дж] сидіти- сиджу

По іншому ці приголосні не чергуються: не може, напр., звук [г] чи [з] змінитися на [ш] або [ч] і т.д.

Проте в деяких словах як виняток ця закономірність порушується- в них замість чн вимовляється і пишеться шн: мірошник, сердешний, рушниця, рушник, двурушник, торішній, хоч ці слова походять відповідно від слів мірка, серце, рука, торік.

Зміни приголосних при додаванні суфіксів -ск(ий), -ств(о)
Під час творення нових слів за допомогою суфіксів -ськ(ий), -ств(о) приголосні на стику твірної основи і суфікса можуть зазнавати різних змін.
Два приголосних звука зливаються в один:

г, з, ж:

+ ськ(ий) ® зьк(ий)

+ ств(о) ® зтв(о)
Кавказ- кавказський,

Запоріжжя- запорізький,
боягуз- боягузтво
к, ц, ч:

+ ськ(ий) ® цьк(ий)
+ ств(о) ® цтв(о)
Вінниця- вінницький,

козак- козацтво,
молодець- молодецтво
х. с, ш:

+ ськ(ий) ® ськ(ий)

+ ств(о) ® ств(о)
Черкаси- черкаський,

чех- чеський,
птах- птаство
Виняток становлять поодинокі прикметники на -ськ(ий), утворені від слів іншомовного походження: чикагський, цюріхський, бакський, казахський, тюркський.
Якщо в кінці твірної основи після приголосного є суфікс -к-, то при творенні прикметника на -ськ(ий) -к- випадає: Чукотка- чукотський, П'ятихатки- п'ятихатський.
Якщо твірна основа кінчається на д або т, то у вимові відбуваються різні зміни, а саме:
на стику твірної основи і суфікса чується [дз], [ц] люд+ський [л'удз'кий],
люд+ство [л'удзтво];
брат+ський [брац'кий],
брат+ство [брацтво]
кінцеві звуки твірної основи [т] і [ст] при збігу приголосних не вимовляються студент+ський [студен'с'кий],
студент+ство [студенство];

турист+ський [туриc'кий],

модерніст+ський [модерн'іс'кий]
Але на письмі ці зміни не позначаються- такі слова пишуться за морфологічним принципом: людський, людство, братський, братство, студентський, студентство, туристський.
Виняток становлять слова міський (міст[о]+ський) і хвацький (хват+ський), які пишуться за фонетичним принципом.
Звуки н, л, д, дз, з, т, ц, с перед суфіксом -ськ(ий) вимовляються м'яко: кінський [к'ін'с'кий], ковальський [ковал'с'кий], панський [пан'с'кий], волинський [волин'с'кий].
М'який знак перед -ськ(ий) ставиться лише після л, після інших букв перед -ськ(ий) м'який знак не ставиться: ковальський [ковал+ський], але: кінський [кін+ський].
Уподібнення приголосних за місцем творення
Іноді при творенні або змінюванні слів виникає збіг двох приголосних, які важко вимовляються. Тоді, як правило, попередній приголосний уподібнюється до наступного. Ці зміни іноді позначаються, а іноді не позначаються на письмі.
Свистячі перед шиплячими переходять у відповідні шиплячі:
сч - щ [шч]

цч - чч
зч - жч
зжд - ждж
брязкати- бряжчати [брязк+ати],

козацький- козаччина [козацьк+ина],
батьківський-
батьківщина [батьківськ+ина]
Виняток на письмі становлять присвійні прикметники: мотузка- мотузчин, Васька- Васьчин.

За морфологічним принципом пишуться префікси: безшумний [бежшумний], розжувати (хоч вимовляється як [рожжувати]), а також слово мисчина [мишчина] (похідне від миска)

Спрощення в групах приголосних
Іноді при творенні або змінюванні слів виникає важкий для вимови збіг трьох приголосних. Тоді, як правило, середній приголосний у вимові випадає. На письмі ця зміна позначається не завжди.
Групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові і на письмі: честь- чесний, пристрасть- пристрасний, область- обласний, користь- безкорисливий.
Винятки становлять:
прикметники, утворені від іменників іншомовного походження на ст (баластний, компостний, контрастний, форпостний);

окремі слова: пестливий, хвастливий, хвастнути, зап'ястний, кістлявий, шістнадцять (у слові шістнадцять, як і в шістдесят та шістсот, звук т у вимові випадає).

Групи приголосних скн, зкн і шчк спрощуються на сн, зн і шк у вимові і на письмі: дощок- дошка, тиск- тиснути, блиск- блиснути, брязк- брязкнути.
Але немає спрощення в словах: брязкнути, випускний, пропускний, скнара, тоскно, рискнути, вискнути (від виск).
В утвореному від іменника писк дієслові допускається двояке написання: писнути і (рідше) пискнути.
У вимові і на письмі відбувається спрощення.














Конспект
Прикметник — повнозначна (самостійна) частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?

Прикметники називають ознаку

кольору: синій, жовтий;
розміру:високий,малий;
простору:далекий, близький;
віку:юний, літній;
смаку: гіркий, кислий;
зовнішніх прикмет: сивий, смаглявий;
якості:твердий, м 'який;
матеріалу: золотий,срібний;
належність:батьків, тещин;
запаху: п 'янкий, ароматний;
внутрішніх властивостей: добрий, щасливий;
місця: київський, вуличний;
стосовно до часу:вечірній, денний.


Прикметник змінюється за родами, числами й відмінками, і ці його форми залежать від іменника, з яким прикметник узгоджується: яскрава квітка — яскравої квітки, яскраві квітки, яскравий малюнок.

У реченні прикметник виступає узгодженим означенням, іноді — іменною частиною складеного присудка. Субстантивований прикметник (який перейшов в іменник) виконує ті самі синтаксичні функції, що і іменник: Щасливий той, хто має мрію у житті. Яка важка у вічності хода! (Л. Костенко). Операційна була підготовлена до прийому пацієнта.

Прикметники

Якісні (ознаки предмета, що виявляються більшою чи меншою мірою)

Відносні (виражають ознаку предмета за його відношенням до інших предметів, дій, обставин)

Присвійні (вказують на належність предмета кому- небудь, відповідають на питання чий? чия? чиє? чиї?)

мила дівчина – наймиліша дівчина

сільська вулиця, сьогоднішній день

батькове кашне, дівоча коса



Прикметники в переносному значенні можуть переходити у розряд якісних, присвійні— у розряд відносних і якісних, якісні — у відносні:

Якісні —> відносні — якщо втрачають свої характерні властивості й починають позначати постійну властивість предмета: легка атлетика, сліпий музикант.
Відносні —>  якісні — якщо втрачають ознаку, що виражається опосередковано, і набувають ознаку, яку можна сприймати безпосередньо: золотий перстень — золоті (умілі) руки, вишневий сік — вишнева (колір) сукня.
Присвійні —> відносні— якщо прикметник виражає не належність предмета істотам, а позначає загальну родову віднесеність: зміїна шкіра — зміїний характер, орлине пір 'я — орлине гніздо, батьківське збіжжя — батьківські збори.
Присвійні —> якісні— якщо прикметники вживаються у фразеологізмах: вовча нора — вовчий апетит, левова грива — левова частина.

Під час творення ступенів порівняння випадають суфікси -к-, -ок-, -ек-: тонкий — тонший, далекий— дальший.
За творення ступенів порівняння зазнають змін суфікси -с- + -ш- = -щ-: високий — вищий, а також суфікси -з-, -ж-, -г- + -ш- = -жч-: вузький — вужчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий.
Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайдобріший, щонайдобріший.

Іноді присвійні прикметники утворюються шляхом зміни кінцевого приголосного твірної основи: вовчий, овечий, лелечий, ведмежий.

Але: шпак —шпаків, зозуля — зозулин, орел — орлиний.

Відмінювання прикметників

Тверда група з основою на твердий приголосний добрий, мамин
М’яка група з основою на м'який -н-;з основою на –й; прикметники на -шній, -жній, утворені від прислівників.осінній, літній,довговіїй, безкраїй,учорашній, дорожній

 Паронімічні прикметники можуть бути і м'якої, і твердої групи: дружний (колектив) – дружній (погляд, допомога).


Зробити конспект:
Іменник – це самостійна змінна частина мови, яка має значення предметності й відповідає на питання хто? що?

Іменник має лексико-граматичні та граматичні категорії.

Лексико-граматичні категорії:
-назви істот (назви людей і тварин, міфологічних істот, померлих, карт, шахових фігур) і неістот (назви сукупності людей чи тварин, мікроорганізмів);
-загальні (узагальнена назва предмета, пишуться з малої літери) та власні назви (індивідуальна назва особи чи предмета, пишуться з великої літери);
-конкретні (сполучаються з власне кількісними числівниками) й абстрактні (не сполучаються з власне кількісними числівниками);
-одиничні й збірні (мають форму тільки однини);
-речовинні (позначають однорідну за складом речовину).
Рід іменників
Граматична категорія роду властива іменникам, що вживаються в однині. Іменники бувають чоловічого, жіночого, середнього, спільного роду (можуть називати осіб як чоловічої, так і жіночої статі; мають закінчення -а, рідше -о, -я: наприклад, базіка, нехлюя, ледащо).

Класифікація іменників за родами допомагає їм створювати правильні зв’язки з прикметниками, займенниками й дієсловами. Наприклад: жовтий тюль, металева ручка, тепле сонце.

Чоловічий рід: тюль, нежить, біль, Сибір, фенхель, шампунь.
Жіночий рід:путь, гуаш, бандероль, бешамель, емаль, ваніль, консоль, фланель.
Середній рід:турне, пальто, жалюзі, вино, сопрано.
Спільний рід :протеже, візаві, хіпі, сирота, базіка, ледащо, нехлюя.

Пам’ятай! Назви осіб за професією, посадою, званням, видом діяльності належать до іменників чоловічого роду, хоча можуть називати осіб різних статей. Від окремих творяться назви осіб жіночого роду, але вони мають стилістичні обмеження (наприклад, учителька).

Відмінювання
Рід іменників впливає на їхнє відмінювання.

Відміни іменників
Це класифікація іменників, що допомагає визначати правильні закінчення при відмінюванні.

I відміна

До першої відміни належать іменники жіночого, чоловічого і спільного роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а (-я). Наприклад: жінка, хмара, Полтава, Ілля, базіка, вага, сирота, убивця.

ІІ відміна

До другої відміни належать іменники чоловічого й середнього роду: чоловічого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини, із закінченням -о; середнього роду із закінченням -о, -е, -я. Наприклад: лист, бік, дядько, велетень, Дніпро, прізвище, життя, дівчисько, олово.

ІІІ відміна

До третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням у називному відмінку однини та іменник мати. Наприклад: мати, кров, сіль, ніжність, тінь, любов, сутінь, подорож.

ІV відміна

До четвертої відміни належать іменники середнього роду із закінченням -а (-я), що при відмінюванні в непрямих відмінках (крім знахідного й орудного) набувають суфіксів -ен-, -ат-, -ят-. Наприклад: кошеня, коліща, теля, плем’я.

Невідмінювані іменники також мають рід. Зокрема, не відмінюються:

іншомовні слова з кінцевим голосним: метро, пюре, меню (винятки – пальто, пальта, пальтом; ситро, ситра, ситром);
жіночі прізвища, які закінчуються на приголосний та -о (чоловічі відмінюються!): подарував Алісі Гончар, зустрівся з Іриною Мисько, але подарував Іванові Гончару, зустрівся з Ігорем Миськом;
російські прізвища на -ово, -аго, -их: бачу Ігоря Черних; працював із Зоєю Черних;
деякі абревіатури й складноскорочені слова: до НДІ, завскладу, замдекана, але ЛАЗом.

Творення й відмінювання імен по батькові.

Відмінювання чоловічих імен по батькові
Суфікс -ович (-йович), -ич, -іч. Відмінюються як іменники ІІ відміни мішаної групи. Наприклад: Василь Ігорович – Василя Ігоровича, Василеві(-ю) Ігоровичу.

Відмінювання жіночих імен по батькові
Суфікс -івн(а), -ївн(а). Відмінюються як іменники І відміни твердої групи. Наприклад: Іванна Андріївна – Іванни Андріївни, Іванні Андріївні.



Твори з літератури
УНТ

«Віють вітри» (пісня Марусі Чурай)
«За світ встали козаченьки» (пісня Марусі Чурай)
«Ой Морозе, Морозенку» (історична пісня)
«Чи не той то хміль…» (історична пісня)
«Дума про Марусю Богуславку» (народна дума)
«Ой летіла стріла» (балада)
Давня українська література

«Повість минулих літ» (уривок про заснування Києва, уривок про помсту княгині Ольги)
«Слово про похід Ігорів»
«Dе Ііbеrtatе» (Григорій Сковорода)
«Всякому місту - звичай і права» (Григорій Сковорода)
«Бджола та Шершень» (Григорій Сковорода)
Література к.XVIII - поч. ХХ ст.

«Енеїда» (Іван Котляревський)
«Наталка-Полтавка» (Іван Котляревський)
«Катерина» (Тарас Шевченко)
«Кавказ» (Тарас Шевченко)
«Сон (У всякого своя доля...)» (Тарас Шевченко)
«І мертвим, і живим, і ненарожденним…» (Тарас Шевченко)
«Заповіт» (Тарас Шевченко)
«Чорна рада» (Пантелеймон Куліш)
«Кайдашева сім'я» (Іван Нечуй-Левицький)
«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» (Панас Мирний) - 1 и 4 части
«Мартин Боруля» (Іван Карпенко-Карий)
«Захар Беркут» (Іван Франко)
«Чого являєшся мені у сні?..» (Іван Франко)
«Мойсей»(Іван Франко)
Література ХХ ст.

«Тіні забутих предків» (Михайло Коцюбинський)
«Іntermezzo» (Михайло Коцюбинський)
«Камінний хрест» (Василь Стефаник)
«Valse mélancolique» (Ольга Кобилянська)
«Соntra spem spero!» (Леся Українка)
«Лісова пісня» (Леся Українка)
«Блакитна Панна» (Микола Вороний)
«Чари ночі» (Олександр Олесь)
«О слово рідне! Орле скутий!..» (Олександр Олесь)
«О, панно Інно...» (Павло Тичина)
«Пам’яті тридцяти» (Павло Тичина)
«Ви знаєте, як липа шелестить…» (Павло Тичина)
«У теплі дні збирання винограду…» (Максим Рильський)
«Я (Романтика)» (Микола Хвильовий)
«Майстер корабля» (Юрій Яновський)
«Любіть Україну!» (Володимир Сосюра)
«Місто» (Валер'ян Підмогильний)
«Моя автобіографія» (Остап Вишня)
«Сом» (Остап Вишня)
«Мина Мазайло» (Микола Куліш)
«Різдво» (Богдан-Ігор Антонич)
«Зачарована Десна» (Олександр Довженко)
«Пісня про рушник» (Андрій Малишко)
«Ти знаєш, що ти - людина...» (Василь Симоненко)
«Задивляюсь у твої зіниці» (Василь Симоненко)
«Лебеді материнства» (Василь Симоненко)
«Наша мова» (Василь Голобородько)
«Модри камінь» (Олесь Гончар)
«Три зозулі з поклоном» (Григір Тютюнник)
«Господи, гніву пречистого...» (Василь Стус)
«Балада про соняшник» (Іван Драч)
«Два кольори» (Дмитро Павличко)
«Страшні слова, коли вони мовчать» (Ліна Костенко)
«Маруся Чурай» (Ліна Костенко)

Письменники - емігранти

«Тигролови» (Іван Багряний)
«Уривок з поеми» (Євген Маланюк)

Сучасна література
Загальний огляд, основні тенденції. Постмодернізм як літературне явище.

МОВА
Твір на тему: «Чи можна пробачити зраду?» 
Твір на тему: «Вік живи — вік учися» 
Твір на тему: «Що важливіше: бути освіченим чи мудрим?» 
Твір на тему: «Чи замінить Інтернет телебачення, книжки, театр?» 
Твір на тему: «Чи змогла б людина прожити без природи, без гармонії з довкіллям?»
 Твір на тему: «Без знання минулого немає майбутнього» 
Твір на тему: «Як добро має перемагати в нашому недоброму світі?» 
Твір на тему: «Майбутній фах потрібно вибирати за престижністю чи за покликанням?» Твір на тему: «Чи повинна людина відповідати за свої помисли та вчинки?» 
Твір на тему: «Чи вічне кохання?» 
Твір на тему: «Чи справді закони моралі є найкращими життєвими орієнтирами?» 
Твір на тему: «Чи потрібно дослухатися до порад дорослих?» 
Твір на тему: «Чи потрібно визнавати свої помилки?» 
Твір на тему: «Мало часу лише в того, хто нічого не робить» 
Твір на тему: «Що таке геніальність?» 
Твір на тему: «Хто такий герой?» 
Твір на тему: «Чи є місце заздрощам у товариських стосунках?» 
Твір на тему: «Чи повноцінне життя без друзів?»  
 Твір на тему: «Головне в житті — це саме життя, найвища цінність на землі» 
Твір на тему: «Хто в Україні гідний називатися патріотом» 
Твір на тему: «Неосвіченість — ніч ро­зуму, ніч безмісячна і беззоряна» 
Твір на тему: «Характер людини творить її долю» 
Твір на тему: «Чи потрібний сучасним людям етикет»
 Твір на тему: «Народні традиції— це культурна спадщина народу чи пережиток минулого?» 
Твір на тему: «...Мова є критерієм того, на якому рівні перебуває людська культура» 
Твір на тему: «Час не має влади над коханням»
 Твір на тему: «Здоров’я — найвища цінність» 
Твір на тему: «Сильного доля веде — слабкого волочить» 
Твір на тему: «Справжній інтелігент — це людина «духу» 
Твір на тему: «Які людські якості найбільше потрібні молоді в сучасному світі»







І. Написати твір  «Напевно, усі успішні люди — кар’єристи...», "До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле".
ІІ. Написати твір   "Підтримайте або спростуйте думку, висловлену Г. С. Сковородою: «Багатством живиться лише тіло. А душу звеселяє споріднена праця»",

ІІІ. Дописати конспект "Стилі та напрямки літератури":

1. Доба монументального стилю (Х - ХІ ст.)

Ознаки творів доби монументального стилю:

Масштабність
Величність
Ідейний пафос
Приклади літератури: "Остромирове Євангеліє", "Повість минулих літ", "Слово про закон і благодать".

2. Доба орнаментального стилю (кінець ХІ - ХІІІ ст.)

Ознаки творів доби орнаментального стилю:

Ритмічність підпорядкування художнього тексту;
Витонченість художніх засобів
Приклади літературних творів: "Слово про похід Ігорів", "Повчання дітям", Галицько-Волинський літопис.

3. Доба підсумків (ХІV - XV ст.)

Ознаки творів доби підсумків:

Змішання стилів;
Характерні зводи.
Приклади творів: "Лаврентіївський звід", "Літопис Руський", "Києво-Печерський патерик".

4. Ренесанс

Ренесанс - це напрямок у мистецтві, що виник в Італії в ХІV ст. і поширився в Англії, Франції, Німеччині та інших країнах Європи.

Ознаки ренесансу:

Наслідування античного мистецтва;
Гуманізм;
Зацікавлення життям простих людей;
Заперечення середньовічних традицій.
Письменники доби Ренесансу: Павло Русин, Себастьян Кленович.

5. Бароко

Бароко - це стиль в архітектурі і мистецтві ХVІІІ ст., для якого характерна підкреслена урочистість, декоративність. Метою є справити враження, викликати зворушення.

Ознаки бароко:

Центральне місце відводиться Богові;
Релігійне забарвлення;
Динамізм;
Гіперболізація;
Метафоричність мови;
Спроба поєднати античність з християнством;
Пристрасть до сміливих комбінацій, чудернацького, незвичного.
Представники доби бароко: І. Вишенський, М. Смотрицький, І. Величковський.

6. Класицизм

Класицизм - це художній стиль й естетичний напрям, який розвивався в ХVІІ ст. у Франції і різною мірою охопив європейські літератури ХVІІІ - першої третини ХІХ ст.

Ознаки класицизму:

Поділ персонажів на позитивних і негативних;
Одновимірність характеру;
Правило трьох єдностей;
Сюжет розгортається лінійно, практикуються концентричні сюжети.
7. Сентименталізм

Сентименталізм - це один із літературних напрямів другої половини ХVІІІ - початку ХІХ ст. у країнах Європи, що виник як заперечення раціоналізму класицистів у добу Просвітництва.

Герой сентименталізму:

Проста людина з народу;
Надзвичайно чуттєвий та вразливий;
Знаходить гармонію у спілкуванні з людиною.
Ідеї сентименталізму:

Захист права людини на приватне життя незалежно від станової приналежності.
Духовний світ почуттів селянина, міщанина багатший за світ представників дворянства.
Сементалізм в українській літературі: І. Котляревський "Енеїда", Г. Квітка-Основ'яненко "Маруся".

8. Романтизм

Романтизм - це художній метод у літературі і мистецтві першої половини ХІХ ст., його суть полягає у тому, що реальній дійсності, яка не задовольняє митця, протиставляються картини життя бажаного, витвореного мрією.

Ознаки романтизму:

Виняткові характери у виняткових обставинах;
Ліризм;
Фантастика;
Увага до історичного минулого;
Звернення до фольклору.
Романтизм в українській літературі: Євген Гребінка ("Сонце та Хмари"), Микола Костомаров, Віктор Забіла.

9. Реалізм

Реалізм - це мистецький напрям ХІХ ст., що зображував типові характери в типових обставинах, прагнучи до глибокого й панорамного змалювання життя в його закономірностях і суперечностях.

Ознаки реалізму:

Соціальна зумовленість життя людини;
Змалювання згубного впливу антигуманного світу на вчинки і долю людини;
Історизм у відтворенні явищ дійсності;
Гуманізм, співчуття і протест проти всіх форм соціального і духовного поневолення.
10. Натуралізм

Натуралізм - це літературний напрям, що виник у Франції в 70-ті роки ХІХ ст. і поширився в Європі та США. Виник як реакція на вичерпність форм реалізму і його принцип соціальної зумовленості людського характеру.

Ознаки натуралізму:

Тлумачення особи біологічними, спадковими рисами то соціально-моральним середовищем.
Буття героїв у світлі досягнень науки.
Натуралізм в українській літературі: Іван Франко "Ріпник", "Борислав сміється".

11. Модернізм

Модернізм - це комплекс літературно-мистецьких напрямів, що виникли наприкінці ХІХ ст. як заперечення натуралізму в художній дійсності, як спростування заангажованості митця.

Основні напрями:

Імпресіонізм
Експресіонізм
Неоромантизм
Неореалізм
Неокласицизм
Символізм
Футуризм
11.1. Імпресіонізм

Імпресіонізм - це напрям у мистецтві й літературі середини ХІХ - поч. ХХ ст., представники якого намагалися відтворити навколишній світ у всій його змінюваності й рухливості, а також показати найтонші відтінки настрою, почуттів людини.

Ознаки імпресіонізму:

Тонкий психологізм змалювання персонажів;
Прагнення відтворити найтонші відтінки настрою;
Прагнення схопити миттєві враження;
Тяжіння до лаконізму прози, її ритмічності;
Багатство відтінків у змалюванні дійсності;
Посилена увага до кольорів, звуків і яскравих художніх деталей.
Імпресіонізм в українській літературі: Михайло Коцюбинський "Цвіт яблуні", "Intermezzo", М. Хвильовий, С. Васильченко "Талант".

11.2. Експресіонізм

Експресіонізм - це літературно-мистецький стильовий напрям модернізму, що оформився в Німеччині на початку ХХ ст., передусім у малярському середовищі, проіснувавши до 30-х років.

Ознаки експресіонізму:

Відображення загостреного суб'єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське "Я", напругу його переживань та емоцій;
"Нервова" емоційність;
Ірраціональність;
Фрагментарність;
Плакатність;
Позбавлення прикрас;
Схильність до контрастування барв;
Гротескність;
Гіперболізація;
Використання символів;
Відчуття повсякденного болю;
Страх за майбутнє людини.
Експресіонізм в українській літературі: В. Стефаник "Камінний хрест", М. Куліш, О. Турянський.

11.3. Неоромантизм

Неоромантизм - це напрям кінця ХІХ - поч. ХХ ст., вид модернізму, який зародився у Франції і генетично пов'язаний із романтизмом.

Ознаки неоромантизму:

Прагнення поєднати ідеал з дійсністю;
Виразність суспільних ідеалів;
Прагнення до визволення особистості;
Виняткова й активна особистість може підняти до свого рівня інших;
Гострий конфлікт між добром і злом, правдою і кривдою;
Привернення уваги до чуттєвої сфери людини;
Піднесення постаті самотнього визначного героя.
Неоромантизм в українській літературі: Леся Українка "Лісова пісня", О. Кобилянська "Земля", "Битва", М. Коцюбинський "Тіні забутих предків".

11.4. Неореалізм

Неореалізм - це стильова течія, що виявила себе на межі ХІХ - ХХ століть і характеризувалася документальною достовірністю, філософсько-аналітичним заглибленням у дійсність і ліричною стихією.

Героями неореалістичних творів є люди звичайні, проте з багатим внутрішнім світом; об'єктом зображення є не стільки вчинки, як відчуття і роздуми персонажів.

Неореалізм в українській літературі: В. Винниченко "Момент", В. Підмогильний, Григорій Тютюнник.

11.5. Неокласицизм

Неокласицизм (від гр. neos — молодий та лат. classicus — зразковий) — течія в літературі й мистецтві, що з’явилася значно пізніше занепаду класицизму як літературного напряму і знайшла свій вияв у використанні античних тем та сюжетів, міфологічних образів і мотивів, проголошенні гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод. Неокласицизм виник у західноєвропейській літературі в середині ХІХ ст.

Ознаки неокласицизму:

Повернення до вічних законів мистецтва;
Орієнтація на кращі здобутки античності;
Інтелектуалізм;
Естетизм;
Використання зразків античної культури і культури епохи Відродження;
Гармонія між розумом і почуттями;
Аристократизм духу;
Несприйняття радянської дійсності (комуністичної ідеології - всього, що призвело до падіння рівня духовності).
Принцип неокласиків: «На теми, що нові, античний вірш складаймо».

Характерні жанри: сонет, олександрина, терцина, октава, рондо тощо.

Неокласицизм в українській літературі: "П'ятірне гроно" неокласиків - М. Драй-Хмара, М. Зеров, Освальд Бургардт (Юрій Клен), П. Филипович, М. Рильський. Поети «празької школи».

11.6. Символізм

Символізм - це стильова течія модернізму, головним художнім засобом якої є символ як спосіб вираження незбагненої суті явищ життя та індивідуальних уявлень митця. Засновником символізму вважається Шарль Бодлер.

Ознаки символізму:

Заміна думок, понять відповідними знаками - символами, що мають прихований зміст;
Бунт проти консервативної народної моралі;
Естетство (захоплення витонченою поетичною формою й недооцінка змісту);
Культ екзотичних і заборонених тем;
Увага до позасвідомого з метою вирватися за межі повсякденного.
Символізм в українській літературі: П. Тичина, М. Вороний, О. Кобилянська

11.7. Футуризм

Футуризм - це одна з течій у літературі. Основоположник — італійський письменник Марінетті, що в 1909 році опублікував «Перший маніфест футуризму», де закликав звільнитися від літератури минулого і створити «динамічну літературу майбутнього», що буде оспівувати замість людини техніку та машини.

Ознаки футуризму:

«Ліквідація мистецтва є наше мистецтво»;
«Набутки розуму, а не душі та серця»;
Заперечення реалізму;
Відкидання класичної спадщини;
Руйнування норм морфології і синтаксису;
Звуконаслідування;
Використання образів-символів;
Анархізм, нехтування існуючими нормами моралі, егоцентризм.
Футуризм в українській літературі: М. Семенко, Я. Савченко, В. Поліщук.

11.8.Екзистенціалізм

Екзистенціалізм (від лат. exsistentia — існування) — модерністська течія в літературі, що оформилась на початку 40-х років ХХ ст. і найвиразніше виявила себе у творчості Ж.-П. Сартра, А. Камю.

Характерні ознаки екзистенціалізму:

Песимізм
Заперечення раціонального пізнання;
Твердження інтуїтивного розуміння реальності.
Людське існування (екзистенція) виявляється через турботу, страх, рішучість, совість.
Людина осягає екзистенцію в граничних ситуаціях (боротьба, страждання, смерть).
Екзистенціалізм в українській літературі: В. Підмогильний

12.Соціалістичний реалізм (соцреалізм) — організований за чіткою програмою літературний метод, який передбачав оспівування комуністичної партії і її провідної ролі в житті народу, у будь-яких сферах.

Характерні ознаки соцреалізму:

Ідеалізація людини як носія кращих моральних якостей, вихованих соціалістичною системою;
піднесення борця, будівника нового суспільства;
Зображення художньої дійсності прикрашеною;
Конфлікт полягав у боротьбі проти чужих ідей, за ідеологічну спільність та однодумство.
Соцреалізм в українській літературі: О. Довженко

13. Постмодернізм

Постмодернізм (від фр. post — після + modernisme) — загальна назва літературно-мистецьких течій кінця ХХ — початку ХХІ ст.

Характерні ознаки постмодернізму:

Гра зі словом;
Інтертекстуальність (приховане та явне використання чужих текстів);
Зміщення часу і простору;
Багатозначність;
Парадоксальність;
Карнавальність;
Іронічність;
«Віртуальний історизм».

Постмодернізм в українській літературі: Ю. Андрухович, О. Ірванець, В. Неборак, С. Жадан, І. Малкович, О. Забужко.


Виконати тест:
1.Присвійний прикметник ужито в словосполученні
А – зимова ковдра
Б – батьковим конем
В – зелені шати

Г – смарагдове море

2.Граматично правильне продовження речення «Вітаємо зі святом...» наведено у рядку

А – Першим вереснем

Б – Першим вересням

В – Першого вересня

Г – Першим вересня

3.Спільнокореневим до слова роса є

А – зростати

Б – зрошувати

В – зросійщений

Г – обрости

4.Неправильно утворено форму слова у варіанті

А – тривалих подорожів

Б – менш досвідчений пілот

В – на твоїм моніторі

Г – хочуть долучитися

5.Разом треба писати слово

А – по/між

Б – як/небудь

В – як/слід

Г – не/хочу

6.Граматичний зв'язок між підметом і присудком порушено в реченні

А – Більшість учасників конференції прибули пізніше.

Б – Василь з Іваном рано-вранці поїхали на косовицю.

В – На галявині росло дванадцять молодих берізок.

Г – ООН ухвалила важливе рішення щодо миротворчого контингенту.

7.Не є застарілим слово

А – смолоскип (1)

Б – боярин (2)

В – духівник (2)

Г – тисяцький (3)

Повторити матеріал за рік.
План роботи в зошитах:
1. Підготувати переклад тексту (не менше 10 речень) з російської на українську.
2.11 -Б - виконати завдання за планом у зошитах (домашня +класна робота за 1 травня)
3.На 15 та 16 травня готуватися до переказу з творчим продовженням за змістом наступних текстів:
1. В.Винниченко «Момент»
2.Поэзия. В.Сосюра «Як я люблю тебе, мій краю вугляний», «Коли потяг у даль звгуркоче…», «Так ніхто не кохав…»
3. П. Тичина «Ви знаєте, як липа шелестить…»
4.М.Рыльский « Молюсь і вірю»
5. С.Васильченко «Талант»
6. М.Хвильовий «Я(Романтика)»
7. Ю.Яновский «Вершники»
8.О. Вишня «Моя автобіографія», «Мисливські усмішки»
9.І.Кочерга «Свіччине весілля»
10.О.Довженко «Зачарована Десна»
11.А.Малишко «Оксана», «Лист до гречки» 
12.Г.Тютнник «Три зозулі з поклоном»

1.Конспект:
Постмодернізм (лат. pоst — після, франц. moderne — сучасний) — мистецький напрям останньої третини XX — початку ХХІ ст., суть якого полягає в стиранні граней між високим мистецтвом і кітчем, у переоцінюванні традицій авангардизму та модернізму, у визнанні прогресу лише як неспростовної ілюзії, наданні особливого значення іманентній текстовій структурі, текстові у тексті.
Антироман — жанр постмодерністського роману, в якому відсутні міметичні принципи літератури, сюжетні колізії, зав’язки і розв’язки, герої, порушена часова послідовність подій, наявні рівні експериментаторства тощо.
2. Доберіть по 5 слів до кожної із схем:

приголосний + голосний + приголосний;
приголосний + голосний + приголосний + голосний + приголосний;
приголосний + приголосний + голосний + приголосний + голосний.
3.Підготувати відповіді на пункти плану в зошитах, повторити зміст прочитаних творів.


Конспект:
Класифікація звуків української мови

За звучанням, тобто за кількістю голосу й шуму, звуки української мови поділяються па голосні та приго­лосні.

Голосні звуки утворюються за допомогою голосу.
Лабіалізовані (губні або огублені) голосні (ті, у творенні яких беруть активну участь губи) — [у], [о],
нелабіалізовані (негубні або неогублені) ([а], [е], [и], [і]).
Голосні звуки бувають наголошені та ненаголошені. Наголошені голосні вимовляються і чуються у вимові чітко та ясно.

Звуки, що мають у своєму складі й голос, і шум, називаються приголосними. За кількістю звучності (голосу) приголосні поділяються на сонорні та шумні.

Сонорні наближаються за тоном звучання до голос­них. Їх небагато: [р], [л], [м], [н], [j], [в], [л‘], [р‘], [н‘].
Інші приголосні належать до шумних.
У свою чергу шумні звуки за кількістю шуму й голосу поділяються на дзвінкі та глухі.

Дзвінкі звуки мають у своєму складі шум і голос.
Глухі звуки складаються тільки з шуму.
Дзвінкі й глухі приголосні в українській мові є парними (крім глухого [ф], який не має пари серед дзвінких приголосних). Дзвінких приголосних 11, глухих — 12.

Дзвінкі: [б], [г],  [ґ], [д], [ж], [дж], [з], [дз], [д’], [з’],  [дз’].

Глухі:  [п], [х], [к], [т], [ш], [ч],  [с],  [ц],  [т’], [с’],  [ц’], [ф].

За місцем творення приголосні звуки поділяються на: губні, носові, язикові та гортанні.

Губні звуки творяться при активній участі губ або нижньої губи і верхніх зубів: [б], [п], [в], [м], [ф].
Носовими називаються звуки, при творенні яких ви­дихуване повітря виходить через ніс: [м], [н].
Гортанний звук один: [г].
Решта звуків є язиковими. Їх ще називають рото­вими.
За місцем творення вони також поділяються на три групи залежно від того, яка частинка язика бере участь у їх творенні: задньоязикові, середньоязикові та перед­ньоязикові.

До задньоязикових належать звуки [ґ], [к], [х]. В українській мові вони є завжди твердими. Тому після літер, що їх позначають, ніколи не пишеться м’який знак. Перед звуком [і] задньоязикові можуть пом’якшу­ватися: кігті, хід, хімія.
До середньоязикових належить звук [j] та м’які звуки [д’], [т’], [л’], [н’]. Всі середньо­язикові звуки м’які.
Всі інші звуки є передньоязиковими: [д], [т], [н], [з], [с], [дз], [ц], [л], [р], [ж], [ш], [дж], [ч], [з’], [с’], [дз’], [ц’], [р’]. У мовленні передньоязикові звуки можуть бути або твердими [д], або м’якими [с’], або пом’якшеними [ч’] .
За способом творення приголосні звуки поділяються на:

Зімкнені (проривні) звуки творяться в момент прориву струме­нем повітря зімкнених мовних органів. Їх ще називають проривними, вибуховими, миттєвими, бо творення таких звуків є швидким, його не можна протягнути. Вони не бувають подовженими. Це звуки [б], [п], [д], [т], [ґ], [к], [д’], [т’].
Щілинні (фрикативні) звуки творяться при проходженні струменя видихуваного повітря в щілині мовних органів. Такі зву­ки можна подовжити, протягнути: [з], [с], [ж], [ш], [ч], [х], [ф], [л], [j], [в], [г], [з’], [с’].
Зімкнено-прохідні звуки поєднують при своєму творенні моменти зімкнення і прориву: [м], [н], [л], [р], [н‘], [л‘], [р‘].
Африкати (зімкнено-щілинні або злиті): [д] + [з] = [дз], [д] + [ж] = [дж], [т] + [с] = [ц], [т] + [ш] = [ч], [дз’], [ц’].
Дрижачими (або вібрантами) у нашій мові є лише звуки [р], [р‘].
За акустичним вираженням (на слухове сприймання) серед щілинних виділяються

свистячі ([з], [с], [ц], [дз]),
шиплячі ([ж], [ш], [ч], [дж]) звуки. Шиплячі в українській мові вимовляються твердо: жаба, жити, шило, шолом, час, чоботи, джура, щоб, чо­мусь.
Приголосні української мови розрізняються також за твердістю і м’якістю. Твердих приго­лосних є 22, м’яких — 10.

Тверді: [д], [т], [з], [с], [дз], [дж], [ц], [н], [л], [р], [б], [п], [ґ], [к], [ф], [ж], [ш], [г], [х], [ч], [в], [м].
М’які: [д’], [т’], [з’], [с’], [дз’], [ц’], [н’], [л’], [р’], [й].

Оскільки в українській мові немає спеціальних літер на позначення м’яких приголосних, то орфографічно вони розпізнаються за м’яким знаком, буквами я, ю, є, і, які стоять після них: сила — сіль, лінь — лину, тюлька — тур, ллється — летиш, рясно — ранок.

УВАГА! Інколи при вимові якийсь із приголосних звуків у слові видається нечітким, сумнівним. Для правильного написання слова слід дібрати до нього таке спільнокореневе, у якому б після сумнівного приголосного йшов голосний: Вели[ґ]день — Ве­ликодня, баро[д’]ба — боротися, ні[х]ті — ніготь, про[з’]ба — просити.

Літера ґ (ґе)  пере­дає на письмі задньоязиковий зімкнений (про­ривний) приголосний звук [ґ], що трапляється у власне українських і давнозапозичених словах на зразок: аґрус, ґава, ґазда, ґанок, ґандж, ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґоґель-моґель, ґрасувати, ґрати (іменник), ґранчастий, ґранчак, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, джиґун, дзиґа, дзиґлик, у прізвищах Ґалаґан, Ґудзь.

Звуки [г] і [ґ] легко розрізняються на слух: [г] — гортанний щілинний, глухіший, а звук [ґ] — за­дньоязиковий проривний, дзвінкіший. Різницю в роботі мовних органів при вимові цих звуків можна відчути на дотик, прикладаючи пальці до гортані.